Як зменшити кількість панічних атак до 2-3 лише за один місяць, а їх силу на 90%

Це я пишу так впевнено, тому що у мене вдалося зробити все саме так. Від постійних та щоденних ПА у травні, спонтанних ПА у червні, сильних нервових потрясінь у червні – розрив з дівчиною, невпевненість в майбутньому, вживання алкоголю, який так сильно гнітив мене наступного дня, що я просто панічно боявся що буде далі, нав’язливих думок та постійної тривоги – до життя майже без ПА вкінці липня, майже повної відсутності нав’язливих тривожних думок. Ви можете подумати, що я дуже вольова людина, чи дію по інструкції якось лікаря і веду режим дня – зовсім ні. Я сам вважаю, що зробив лише 20% того, що мав би зробити на шляху свого прогресу звільнення від ПА та життя у тривозі, невпевненості та постійному очікуванні нових ПА. Потрібно зрозуміти, що раптово позбавитись панічних атак неможливо, весь процес може зайняти пів року або більше, але суттєво зменшити їх кількість та інтенсивність можна вже за місяць, а першу ефективність відчути за тиждень.

Що потрібно робити, щоб позбавитись ПА за місяць? Або 10 конкретних кроків

  1. Настроїтись на позитивне мислення – ПА заважають, але дані нам, щоб зробити виправлення над помилками та не мучити себе і свій організм надалі. Пам’ятати, що хоча ПА дуже дискомфортні, але від них не помирають. Більшість людей, котрі правильно працюють над собою – позбулися ПА, зможете і ви.
  2. Бути готовим до змін, знати що мотивації може не бути і потрібно буде себе заставляти робити усе, що сказано.
  3. Перестати повністю вживати будь-який алкоголь, навіть пиво чи коктейлі на пів року.
  4. Якщо курите – покинути палити. Бажано назавжди, але для початку хоча б на три місяці, кидати можна не зразу – просто зменшіть кількість цигарок, а якщо дуже хочете курити – робіть це увечері після роботи, але не пару цигарок підряд. Кидання куріння має бути осмислене, а не мукою, де ви чекатимете коли завершаться ті три місяці і ви знову закурите. Через місяць після того як покинете – побачите наскільки куріння насправді підвищує тривожність, що потім провокує ПА.
  5. Написати на листку режим дня на кожен день. Наприклад – підйом о 6:30, ранкова розминка 06:40, ранкова зарядка – 06:50, ранковий душ – 07:05, ранкова медитація – 07:30, сніданок – 07:50 Усе це потрібно робити, навіть якщо вам погано, лячно, дискомфортно. Просто робити і все. Уже за три дні стане набагато легше це все виконувати. Особливо важливо усе виконувати за режимом, якщо ви працюєте на дому за комп’ютером.
  6. Медитація. Як? Що це? Як її виконую я. Читай тут
  7. Помірні фізичні навантаження. Я рекомендую велосипед. Якщо літо і є водойма або живете у місті з басейном – купання.
  8. Виходи у соціум. Якщо ви працюєте вдома або боїтеся соціуму через ПА – потрібно робити все навпаки. Спочатку нечасто виходити в соціум, потім частіше. Інакше організм сприйме соціум та скупчення як людей за загрозу і почне вмикати режим ПА. Іноді достатньо буде прогулятись у парку чи по вулиці. Часом піти у кафе, вистояти у черзі, замовити чашку трав’яного чаю, сісти і випити її.
  9. Почати займатися тим, що завжди хотіли, можна поступово. Хочете малювати картини? Купіть пензлі, фарби, візьміть листки А4, підіть у гараж чи підвал, де вам ніхто не заважатиме і малюйте, так як хочеться. Можете дивитись ролики на ютуб, де вчать цього робити. Ви відчуєте реальне задоволення. Вам подобалась риболовля, але ви ніколи цим не займались – купіть вудку, вчіться самі рибалити, ідіть на річку і отримуйте задоволення. Головне – робити те, що вам подобається. Це може бути не одна річ, а декілька. Від цього дуже сильно залежить ваше зцілення від ПА, вірніше – його швидкість.
  10. Чергуйте активний та пасивний відпочинок – наприклад – прогулянка на човні річкою, а увечері – читання книги.
  11. По можливості – менше дивіться телевізор, старайтесь не проводити впусту час за монітором.
  12. Не ведіть нічний спосіб життя. Лягайте спати максимум в 11 вечора, а вставайте зранку, в 7 або раніше. Від цього залежать правильні біоритми організму та висипання, що напряму впливає на стан нервової системи, а відповідно – тривожність і ПА. Ефект цього відчуєте за тиждень – два, гарантовано.

Чи слідуватиме ви цим правилам, чи ні залежить тільки від вас. Ви ж хочете виздоровіти і все в ваших руках. Вашими ворогами будуть ваша власна лінь, низька сила волі та неправильні думки, що постійно в голові ставитимуть все під сумнів, лякатимуть вас та збиватимуть із шляху. Це по суті боротьба із своїм тілом та духом. Дух хоче жити правильно, легко, цікаво, але для цього потрібна робота над собою, а тіло буде казати – ляж поспи, не вставай рано, нащо воно тобі, тобі вже легше – можна далі не робити цього всього. Спочатку буде важко, навіть дуже важко, але ви маєте боротись. Іноді не буде мотивації зовсім і потрібно просто заставляти себе. Дуже важко одразу зробити все із цього списку вище, але поступово можна і треба це все зробити. Обов’язковими для старту є відмова від алкоголю, щоденні фізичні вправи – зарядка, прогулянки на свіжому повітрі, лягати спати до 11 вечора, вставати зранку, навіть якщо не хочеться. Далі я опишу свій досвід за місяць і ви побачите, що робив і не робив я. Це все допомогло мені майже не відчувати ПА, а коли вони буди – то з набагато меншою силою як колись.

Почав свою боротьбу із ПА я в кінці червня. Після сильного нервового потрясіння, коли у мене в голові постійно крутились думки, що я в тій ситуації зробив щось не так. У мене навіть подьоргувались м’язи на руках, особливо часто – на ногах, іноді на обличчі. Я пив заспокійливі таблетки рослинного походження – пустирник+валеріана, допомагали вони що там і говорити, на короткий проміжок часу. Спав я жахливо – довго не міг заснути, часто прокидався без причини о 3-й чи 4-й годині ночі. Потім ще «добили» мою нервову систему два вечори з вживанням алкоголю. Так жахливо мені не було ніколи в житті, я і справді думав, що кінець вже близько.

Зміни я розпочав з відвідин лікаря. Це спеціаліст був високого класу, хоча і в звичайній районній лікарні. Він розпитав про мій спосіб життя, що я роблю, коли лягаю і встаю, помислив і сказав, що потрібно міняти спосіб життя – багаторічний, створений мною самим роками. Швидко не буде, але головне бажання. Все не так жахливо, але ігнорувати проблему не можна, бо можуть бути погані наслідки. Має бути баланс фізичних і розумових нагрузок, баланс праці і відпочинку – активного і пасивного, звичайно, все це без алкоголю. Трохи пізніше іде виявлення справжніх причин ПА – внутрішнього дискомфорту, від чого він виникає, внутрішніх страхів, тривог, комплексів, котрі не дають жити спокійно та як наслідок викликають постійні нав’язливі думки, які крутяться в голові свідомо і підсвідомо. Свій шлях до видужання я розпочав з прогулянок і велосипеда. Прокидався я о 5-6 ранку, іноді о 7-й – через підвищене нервове збудження спати довше я не міг. Щоб встати зранку я мусив раніше заснути, а для цього перші 4 дні пив заспокійливі таблетки, які мені приписав лікар. Іноді пив їх зранку, перед прогулянкою, але лише перші 4 дні. Організм має боротись сам, а таблетки – тільки на початку, якщо форма «не запущена», як була в мене, то можна і без них обійтись.

Отже, мій перший ранок. Велосипеда в мене не було. Я вийшов і пішов 2 кілометри пішки до бабусі, взяти велосипед свого діда. Велосипед був «Аїст», типу всім відомого «Україна». В цей ранок я випив таблетки перед виходом. Виїхав на велосипеді, проїхався у сторону поля. Я побачив як відходять тривожні думки під час поїздки – ти просто ні про що не думаєш. З’явилась радість і бажання поїхати аж до лісу – за 6 км. Спочатку я вирішив заїхати в магазин і купити тушонку, ковбаски для гриля, хліб, щоб по можливості розвести у лісі вогонь і зготувати все на вогні, як я часто любив дивився на відео в ютубі. Все це я купив, але зайшов ще купити цигарок і взяв їх  та… пиво… Так, саме після того, як я вирішив повністю змінити життя я знову взяв пиво. Справа в тому, що за останній місяць я звик під час приступу ПА іти по пиво, після якого тривога проходила. Я розумів, що це неправильно, але купував його. І ось знову. Я поїхав в ліс, фізична втома від велосипеда була надзвичайно приємною. Лісове повітря – це просто казка. Як добре і чисто мені там дихалось – і не передати. Я гуляв з велосипедом по лісу, їздив по просіках. Ось я вирішив, що галявина підходить для розведення вогню. Я підшукав дрова і хоча вогонь я розводив довго – було мокро, але все таки розвів його. Пішов дощ – він добре мене намочив, але я відчував себе якимось дико щасливим. Підігрів тушковану свинину. Виклав її на хліб і їв. Потім відкрив і пиво. Випив небагато – підсмажив ковбаски на вогні – куштував все повільно, без спішки. Пиво теж пив повільно. Скурив декілька цигарок. Десь за дві години я зібрався, затушив вогонь. Скажу ще – пиво мені вкінці вже якось і не лізло, але я його допив. Приїхавши з лісу десь за годину я відчув певний дискомфорт від пива, скоріше за все. Якась тривога, не міг знайти собі місця. Алкоголь як психотроп «дав» по нервовій системі. Заснув я, щоправда, без таблетки – далася взнаки втома. Сьогодні я вирішив – тепер точно без пива, чи будь якого алкоголю – бо він просто нідочого. Це було 24 червня. Надалі так і було. Протягом ще 4 днів я вставав зранку, йшов пішки до діда, брав велосипед, їхав через поля, потім у ліс, їздив по лісу, повертався назад, вмивався, мив велосипед і йшов пішки додому. Тут я поєднував різні речі – фізичні нагрузки, свіже повітря, перебування в соціумі – займався тим, що мені подобається – прогулянка в лісі, вогонь в лісі, готування їжі в лісі. За 4 дні я побачив, що легко засинаю сам, вже не прокидаюсь посеред ночі, встаю зранку. Щоправда, іноді зранку був сильний дискомфорт і певна тривога, яку важко описати чи пояснити. Я уже не вживав таблеток – моїми таблетками стали велосипед і прогулянки. Я повністю виключив алкоголь, проте по вечорах я курив. ПА я не відчував, але часто була постійна внутрішня тривога та дискомфорт. На початку липня я купив гірський велосипед. На початку ж липня ми розпочали вдома у квартирі невеликий ремонт, який затягнувся до кінця місяця. Їздити на гірському мені було спочатку дуже важко, я перші два рази так захекався, що прийшовши додому думав мені прийде кінець в той момент. Але поступово я обрав підходящий для себе темп поїздок і знову спокійно їздив у ліс, але вже не так часто – раз у 3 або раз у 4 дні – ремонт вимагав не лише запасу фізичної сили, але й часу. На початку липня я почав робити ранкову зарядку – легка розминка + трохи важчі фізичні вправи. Після зарядки – короткий перепочинок, душ. Потім – медитація і сніданок. Хочу сказати, що хоча я і не лягав спати в один і той же час – іноді в 11, іноді – в 12 або о першій ночі, і прокидався в різний час – іноді о 8, іноді о 10, а іноді навіть о 11 ранку, але одразу після сну режим був такий – ранкова молитва (я православний християнин, хоча не дуже практикуючий, але вирішив молитися зранку та вечером перед сном), зарядка, медитація, сніданок – і мій загальний стан набагато покращився. Іноді я прокидався із тривогою і дискомфортом, іноді щось випускав із ранкових обов’язків – то зарядку не зроблю, то молитви не прочитаю, то медитацію проведу посеред дня або ввечері чи перед сном, але скажу що почав себе почувати я незрівнянно краще. Раджу всім все ж дотримуватись режиму, тоді ефект буде набагато кращий. Протягом липня я вів щоденник ПА, як я його називаю, хоча це просто щоденник, де записував більшість днів місяця, аналізував що я робив і не робив та що відчував – це можна почитати тут, одразу порівняєте свої власні відчуття.

Майже місяць відсутності алкоголю (чому майже – розкажу пізніше в цьому пості), медитація, фізичні вправи, велосипед, позитивний настрій – це місяць майже без ПА – далі в цьому ж пості розкажу чому «майже», де були в мене ПА і чому трапились. Доречі, про алкоголь. У мене є попередній досвід – 3 місяці без алкоголю, тоді ПА в мене все рівно відбувались майже щодня, тому це не причина, якщо хтось із вас подумав про це.

Я сказав «майже» без алкоголю, бо на початку липня вирішив перевірити себе у дорозі. До цього ПА у мене траплялись в громадському транспорті, переважно літом – коли душно, а якщо з похмілля і в громадському транспорті – то завжди майже напевно. У автомобілі ПА в мене не було і я з другом поїхав на його машині у велике місто. Мені було дуже дискомфортно другу половину дороги і вже у місті я купив слабоалкогольний напій. Забіжу наперед – випив я його десь половину. Він зняв тривожність, стало навіть весело на короткий проміжок часу, але потім я зрозумів, що міг обійтися і без нього. У мене не було ПА, просто певна тривожність, хоча і сильніша як звичайно, але не така як тривога у черзі – ось і все. Для чого було пити алкоголь? Мабуть якась звичка, а скоріше за все – вироблений рефлекс, але я про цей момент жалкую. Друг теж мені дорікнув, що я не дотримуюсь своїх принципів і мабуть нічого не хочу насправді змінити. Мені, якщо чесно, стало дуже соромно і перед собою і перед ним. Обіцянки потрібно виконувати, особливо дані самому собі – тільки так укріплюється воля, а міцна сила волі – це величезний скарб у нашому житті, це чарівна паличка на шляху до нових досягнень.

Тепер про ПА в липні. Їх і ПА назвати не можу, скоріш за все такий собі внутрішній мандраж чи дискомфорт, а точніше – підвищена збудливість нервової системи на короткий проміжок часу, (раніше це був як старт, після якого я починав боятись цього страху ще більше і так по колу, в результаті виникала ПА). Цього разу ця збудливість тривала близько хвилини-максимум двох і потім проходила, а виникала у тих місцях, де раніше траплялись ПА. Це черга у банку в жаркий літній період, черга на пошті – тобто черга, де треба чекати серед людей і де ти не можеш покинути приміщення із власної волі через обов’язок перед собою – мушу достояти, інакше прийдеться іти ще раз і т.п. Скажу, що раніше такі ПА я переживав теж, але «накручував себе» і ледве вистоював в черзі, а руки ніби дерев’яні робились, цього разу все було не так. Дуже допомогла медитація – вона вчить як відпускати думки, не задумуючись над ними і не борючись з ними, просто відпускати, не прокручуючи в голові і не придумуючи що буде далі, і разом із тим вона вчить не опиратись виникненню цих думок. Дуже корисна практика, яка дуже допомагає в ПА. Такий же дискомфорт я відчував на СТО, коли чекав друга, який мав мені допомогти. Це звичайна підвищена нервова збудливість. Її я за місяць не поборов, але в майбутньому маю це зробити. Часто таке трапляється після сильних фізичних навантажень – виникає ця тривожність, але вона проходить сама по собі. Головне не звертати на неї увагу, як на ПА, тоді все припиниться і ви навпаки відчуєте невимовну радість і прилив сил після тривоги. Принаймні, так відбувається у мене. Це ніби задоволення від того, що ти переміг у цій битві із собою – не піддався, не побіг за таблеткою, не випив пива, не втік додому у комфорт, а зустрів «ворога» лицем до лиця, і хоча ворог був страшнуватий, цього разу його ти переміг. В подальшому чим більше таких «битв» буде, тим більш підготовленим станеш ти сам і тим легше і швидше вони проходитимуть, а ворог побачить врешті, що на тебе не цікаво нападати, бо одразу можна отримати віддачу і відступить шукати нових суперників.

Також додам, що перші два тижні липня я майже не підходив до комп’ютера. Декілька разів вмикав перевірити пошту, та разів 5 грав Контр Страйк по 20 хвилин – до цього ніколи його не грав – було цікаво щось нове спробувати в плані розслаблення і відпочинку, але все ж мене це більше загружало, якщо проаналізувати, тому «не прижилося».

Ще одразу на початку липня була неприємна життєва ситуація, де перенервувала моя мама, а я переживав за неї і теж перенервував. Якраз трапилось це тоді, коли я налагодив режим молитва-зарядка-медитація. Взагалі, скажу, що коли починаєш рухатись у правильному напрямку, одразу з’являться перешкоди, які покажуть, що ти на правильному шляху. Це ніби випробування, які треба подолати, такий собі тест на перевірку серйозності твоїх намірів. Скажу чесно, «тест» мене трохи вибив із колії, був якийсь неприємний, коли тобі ні за що гадять у душу, але хоча ПА я не відчував, хотілось як колись – взяти пива і сигарет та посидіти десь, але замість цього я медитував та продовжував займатись фізичною роботою по дому. Уже вечером я почував себе добре, а зранку взагалі як ні в чому не бувало. А якби випив алкоголь, то без тривожності і ПА на наступний день навряд чи обійшовся б.

Недарма кажуть, що через певний час медитації людина добровільно і без туги полишає шкідливі звички. На початку липня я покинув палити. Але без зобов’язань, просто сказав собі – почну знову коли захочу, а поки прошу Богородицю допомогти не палити так довго, як зможу. І не хотілося. Курив 2 рази вкінці липня. Один раз невелику сигару з другом, захотів перевірити свій стан. Скажу, що після неї у мене різко зросла тривожність на певний час. Через 2 дні після цього переставляли меблі у спальні і я знайшов одну свою сигарету і запальничку. Вирішив її викурити, щоб не мучила. Зробив це по обіді наступного дня. Не скажу що не сподобалось – так ніби не кидав до цього, але і не скажу що сподобалось, щоправда в цей день я не робив зарядку і не катався на велосипеді. Після фізичних навантажень палити не хочеться. Після куріння ніби щось щемило з боку серця.

На кінець липня можу сказати, що живу звичайним життям – тривожні стани приходять рідше і рідше, ПА не має взагалі. Працюю – роблю те що подобається. Ремонт завершився, тому з серпня беруся більш серйозно і відповідально за режим дня, щоб виконувати все те що і зараз, але не хаотично, а в один і той же період. За липень я дуже змінився в позитивну сторону і багато переосмислив в житті. Фактично за місяць із слабовольної людини, яка втратила надію на позбавлення від тривожного стану і ПА, невпевнений в собі і змучений непевністю в майбутньому я став людиною, котра радіє життю, майже не відчуваю ПА і тривоги, працюю над собою і отримую задоволення від життя. Незважаючи на дискомфорт, спричинений ремонтом, я знаходив час працювати за монітором у другій половині липня. Я не відмовляв собі у тому, що я хочу. Я придбав котелок, щоб готувати їжу у лісі на вогні. Я збираюся також це знімати на відео, тому вже замовив камеру, яка мені прийшла. Тепер велосипед і прогулянки лісом поєднаються із готуванням їжі на кострі і зніманням та створенням відео – новий розвиток і хобі. До камери я замовив також штатив, який маю отримати, а зі штативом в подарунок ішов спіннер – пишуть що це іграшка анти стрес №1 у США і її навіть рекомендують офісним працівникам як маст хев – що ж, перевірю, може і мені буде корисно, все таки – над нервовою системою працюю 🙂 . Також свій старий телефон, де не працює камера і ще багато функцій я вирішив «відправити на пенсію», а замовив собі новий – не дуже дорогий, але з хорошими характеристиками. Замовив я навіть тримач до нього – в разі чого піде на штатив. Усе це я забирав на почті, де мав вистояти в черзі де раніше страшенно нервував та переживав ПА. Скажу що ці рази я відчував дискомфорт, приблизно такий як у банку, але то не було так критично і я думаю справлюсь і з цим. На додачу до всього, я замовив на е-бей квадрокоптер – хочу погратись цією цікавою «іграшкою», а також познімати з неї відео краєвидів, де я буваю. Скажу, що на це все у мене не пішло багато коштів, адже можна знайти гарний товар за помірною ціною. Зробив приємне коту – замовив цілу коробку корму 🙂

Зробив приємне коту – замовив цілу коробку корму

У «пориві душі» замінив дома абсолютно всі лампочки на «економки» – це те що збирався зробити давно. Тільки я почав діяти – з’явились можливості, в тому числі фінансові. Я досить легко заробив необхідну суму грошей, коли вони мені стали потрібними. Я радію від того, що я це придбав і що я буду робити із цим усим. У мене є плани, є натхнення жити і творити. Чесно, я навіть в шоці, що стільки встиг і стільки накупляв. Я не маю на меті похизуватись чи щось у цьому дусі. Я хочу показати, скільки всього можна зробити, якщо почати працювати над собою і не розпорошуватись на те, що ви насправді не любите або не хочете робити. Скільки можна зробити навіть за місяць, навіть при невеликому зусиллі, яке я оцінюю на 20% від того, що мав зробити в цьому місяці. Ваші думки матеріальні. Завдяки роботі над собою і роботі взагалі – фізичній, розумовій – відпочинку який я дійсно люблю, а не тупим посиденькам за пивом чи пляшкою в кафе – я відчуваю себе щасливим і потрібним, а часу на тривожні думки майже не залишається, тривога проходить, нервова система заспокоюється, панічні атаки не виникають. Це під силу і тобі.

Дякую, що прочитали цей довгий пост. Я писав його майже нон-стоп три години, намагаючись нічого не забути. Я хочу, щоб мій досвід допоміг тобі побороти ПА та тривогу, яка постійно їм передує. Я хочу показати, що боротьба із ПА – це реально і під силу усім. На цьому сайті я навіть показую, в чому плюси панічних атак. Я сподіваюсь що надихнув вас цією статтею та вселив надію, що все можна пережити і виправити, головне – бажання діяти і послідовність дій 🙂

Читай далі: Чому я проти таблеток при панічних атаках?

Як почались мої панічні атаки

Увага! Це довгий пост, але я раджу його прочитати до кінця, як і усе, що є на цьому сайті, адже якщо ви тут, вам потрібна допомога у боротьбі з ПА

Вперше це сталося зимою у час новорічних свят. Якщо перші незначні прояви симптомів ПА були у кінці серпня і я не надав їм значення, то перша «повноцінна» ПА сталася зі мною у січні, майже після Нового Року. Період Новорічних Свят – це вживання алкоголю, а алкоголь – це психостимулятор, наркотик, який виснажує нервову систему. Той період пройшов під знаком корпоративів і роботи по 12 годин. Потім Новий Рік і ось ми поїхали з колегами в інше місто на обласний корпоратив нашого банку. На корпоративі все ніби було добре, але знову алкоголь, конкурси. Наступного ранку я прокинувся у нібито доброму настрої, похмілля не було. Але я випив міцної кави. Кофеїн – це теж сильний стимулятор нервової системи, а ті, у кого трапляються ПА знають, що після кави тривожність часто зростає та з’являються ПА. І ось, стоячи на зупинці і чекаючи автобус до свого міста я відчув цей жахливий тваринний страх. Стало страшно, ніби я помираю. Серце у грудях забилося з шаленою швидкістю. Дихати я почав часто і швидко. Я почав боятися що втрачу свідомість, що мені скрутить руки. Я почав ходити по зупинці туди-сюди, бо так ніби було трішки легше. З переляку я почав навіть кусати ліву руку. Мої колеги злякалися і не розуміли, що зі мною. В цей час один із них спинив попутку і як би страшно не було, я мусив або залишитись сам, або їхати з ними. Я сів у машину. У мене почали німіти руки, потім підборіддя, обличчя. Я почав лякатися ще більше. Ми проїхали майже 60 км до найближчого містечка і я попросив водія зупинитися біля аптеки. Там я купив «Корвалол» і зразу попросив продавчині накапати мені краплі в чашку. Я подумав що у мене щось із серцем. Ще чекаючи на краплі я відчув що усе вмить пройшло. Зовсім пройшло, ніби нічого не було і я відчув себе просто щасливим. До нашого міста 30 км ми доїхали швидко і я ішов додому ніби нова людина, ніби нічого не сталось, навіть курив. Звісно, тому що сталось я не надав належного значення. До літа ПА я не відчував. Потім знову море, алкоголь, спека і їдучи додому у душному автобусі ПА почалась коли у автобусі закрили люк і стало ще гарячіше і душно. Цей закритий люк став для мене ніби останньою краплею. В мене знову з’явився той тваринний страх, який збільшувався просто десятикратно щосекунди, почали німіти руки і обличчя, затвердів язик і я не міг пояснити другу що зі мною. Врешті автобус зупинили, мене вивели на вулицю, обілляли голову водою, дали випити води, дали понюхати нашатир. Добре що в автобусі їхала досвідчена медсестра, яка мене заспокоїла. Але скажу, тіло моє ніби закам’яніло на певний момент, а м’язи стали ніби дерев’яні. Назад я їхав поруч із водієм, пив по-трохи воду і всю дорогу відчував легке оніміння в обличчі, у мене мабуть був високий тиск. Приїхавши додому я розповів про все вдома, але до лікарні не пішов. Просто припинив вживати алкоголь на деякий час, решту відпустки був вдома, багато спав та читав в Інтернеті що зі мною було. Я зв’язував це навіть із певною стадією алкоголізму і з іншими речами, але про те, що є таке поняття як панічні атаки я ще не знав. І тут на роботі у мене почали проявлятись інші симптоми панічного розладу – я не міг іноді всидіти за столом, коли поруч сидів клієнт, а я оформляв кредит; я навіть часто виходив і знову повертався. А коли клієнтів було в черзі троє або більше, я взагалі починав тривожитись як я їх оформлю, як усе підпишу, руки ставали ніби дерев’яні теж – пізніше я взнав, що так діє адреналін, але тоді я цього не знав. Потім цей страх без причини став проявлятися все частіше, навіть одразу по приходу на роботу. Було навіть таке, що я приходив на роботу і мусив повернутися додому без причини, а потім посеред дороги мені ставало нормально і я не розумів чому і навіщо я іду додому. Іноді ставало без причини страшно і ПА накривали мене зненацька посеред робочого дня. І це без вживання алкоголю. Алкоголь же вживати стало взагалі нестерпно, бо коли випивав його, усе було гаразд, але на другий день коли у всіх могло бути легке похмілля, у мене були якісь адські муки – стовідсоткова ПА, серцебиття, страх серцевого нападу, страх померти – я не розумів що зі мною. Потім додалась тривога великих скупчень людей. Боявся сидіти за столом, особливо в кафе, публічних місцях, ПА дуже часто приходили саме в цей момент. Я тоді хотів вийти із за столу, десь піти, йорзав на стільці, перекидав ногу на ногу, боявся закурити цигарку бо думав буде гірше. Проходило за певний час само по собі або після випитого спиртного. Навіть було трапилась ПА у сімейному колі за родинним столом на день народженні бабусі. В той період часу я побачив і проаналізував, що після вживання алкоголю мій жахливий стан проходить. Я почав всерйоз задумуватись, що у мене алкоголізм. Але одного я зрозуміти не міг. Іноді на другий день після алкоголю мені було нормально, іноді були ПА, іноді легкі, іноді сильніші, але це лише після міцного алкоголю, а після пива, наприклад, ПА не було ніколи. Також я любив випити, але ніколи не напивався до незрозумілого стану і завжди був при нормальному розумі, адекватний. Мене не тягнуло випити алкоголь самому і без причини. Я все ще не розумів, що зі мною.

І ось я звільнився з роботи в банку. Майже після трьох років. Тут почали з’являтись симптоми панічного розладу. Я дуже багато спав і мені хотілося спати. Я лягав о 10 вечора, а прокидався о 16:00 наступного дня. Я нікуди не виходив з дому, не курив, не пив алкоголь, не спілкувався ні з ким по телефону, тільки їв, спав та спілкувався з батьками. Щодо дивних симптомів панічного розладу – я не міг дивитись телевізор, де показували новини, великі скупчення людей, офіси, роботу – мені одразу хотілося вимкнути телевізор або піти в іншу кімнату. Я дивився тільки один серіал про життя в селі, серіал де переважали комічні ситуації та позитивні емоції. Так пройшов березень. У квітні мені запропонували роботу. Тимчасову, на півтора місяці. На співбесіді я не міг всидіти, так мені було тривожно і нервово, але потім все пішло добре. Я почав досить багато ходити пішки. Робив нескладну роботу за комп’ютером, спілкувався в колективі, мені стало подобатися і я почав радіти, отримувати задоволення від роботи. На той час я не курив. І от на вихідних я добре погуляв із друзями і випив достатньо алкоголю, а в неділю мене терміново викликали на роботу і там я ледве висидів дві години, набираючи текст на клавіатурі. Але після цього мені стало краще. Більше алкоголь до кінця цієї роботи я не вживав, але по завершенню був бенкет з алкоголем, проте наступного дня мені було нормально. Я зробив висновок що в мене виробився рефлекс – якщо я з похмілля і треба на роботу – буде ПА, а якщо можна дома поспати – все буде гаразд. Я не розумів, що моя нервова система виснажена настільки постійним стресом, що алкоголь просто добиває її своїм гнітючим впливом і те, що нормальні люди зі здоровою нервовою системою навіть не відчувають на слідуючий день для мене є просто нестерпною мукою. Літом з друзями теж декілька разів випивали, але ПА не було, хоч і почував себе досить стомленим з похмілля. Навіть був у кінці липня на весіллі боярином і все обійшлось добре. Я так розумію, на той час моя нервова система укріпилась, бо не було фактору стресу на роботі, я рідко вживав алкоголь, жив у соціумі, щоправда робив мало фізичної роботи і не мав фізичних загрузок. У вересні на весіллі друга був досить великий період вживання алкоголю, хоча не багато, проте часто. Хоча тут сталась інша важлива річ. Я закохався, причому доволі сильно, і здавалось, суб’єкт моєї закоханості теж мав до мене симпатію і виявляв увагу. То був чудовий для мене час. В закоханому стані організм хоч і працює в шаленому темпі, але виділяє багато гормонів радості – дофамінів, ендорфінів, серотонінів. І я дійсно тоді не мав ніяких ПА, ні їх проявів, ні тривожних думок. Я скакав від щастя, бачив сенс у житті і навіть після великих п’янок на слідуючий день відчував себе прекрасно. Але тривало це не довго, бо за місяць ми посварилися і я зрозумів що нічого не буде. Я став сумувати, картати себе, випивати, проте ПА не було. Причина була у мені, бо на той момент як чоловік я не був достатньо фінансово забезпечений та матеріально незалежний, щоб швидко та ініціативно почати життя із дівчиною мого віку, достатньо дорослою та розумною, без дитячих примх та підліткової закоханості. А у листопаді у мене було жахливе відчуття на другий день після вживання алкоголю на Дні Народження тата. В цей час я ще старався налагодити стосунки, але вони тільки приносили біль, я відчув різку зміну стану – від сміливого і кажучого п’яні дурниці до дуже доброго, але безвольного хлопця, який відчуває себе малою дитиною. Тоді я не знав, що у мене знову розгойдалась нервова система і нових ПА чекати не довго. Щоправда, будучи вдома я працював над своїми проектами в Інтернеті і був щасливий, проте знову мав неправильний підхід – ніяких фізичних нагрузок та спілкування із зовнішнім світом. В той же час став помічати, що організм став реагувати тривогою при виході на вулицю. Він став розцінювати це як небезпеку. Також мій жахливий режим – робота вночі, а сон вранці або вдень. Як пізніше мені пояснив лікар – це просто жахливий удар для нервової системи. Прийшло літо, я втомився від роботи за комп’ютером і вдома, втомився від свого містечка і вирішив щось змінити кардинально. Знаючи англійську і польську я доволі швидко знайшов роботу в Польщі – через популярний польський сайт оголошень, причому я знайшов роботу в офісі – де треба були навички у створенні сайтів, знання польської та української, російської. Все це я мав. Мені вислали запрошення. Але в мене закінчився термін дії паспорту, поки я зробив інший, поки став на чергу на візу, роботу я втратив. Розказав про все другу і ми вирішили знайти роботу разом, але він польської не знав, тому шукали вже роботу фізичну. Але трапилось ось що. Я поїхав на море. Там було спекотно, зміна клімату і багато алкоголю і повторилась ситуація двохрічної давнини на морі – жахливий страх, ПА, високий тиск, оніміння рук і обличчя, тверді руки, одним словом – визвали швидку, дали укол і тут мені лікар відкрив такі таблетки як анаприлін. Їх вживають сердечники, вони багато кому протипоказані, але це так званий бета-адреноблокатор. Його суть дії в тому, що діюча речовина – пропранолол, блокує дію рецепторів адреналіну. Тобто, коли виникає страх, адреналін надходить в кров і починає діяти на органи, а вони ніяк не реагують, бо рецептори блоковані пропранололом і переривається основна ланцюгова реакція Панічної Атаки – ми себе не лякаємо далі і страх пропадає. Але все ж, я ці таблетки вживав тільки на морі, тому що вони по-перше викликають звикання і мають синдром відміни, тобто взагалі може серце зупинитись якщо їх довго пити, а потім різко покинути. По-друге, діюча речовина блокує рецептори і адреналін не діє, організм це «бачить» і виробляє ще більше адреналіну і більше рецепторів на органах. А потім адреналін із крові нікуди не пропадає. Тому треба його спалювати природними способами – фізичними навантаженнями, спортом. Після моря мені жилося важко. Важко було на сонці і коли спека. Навіть на пошту сходити іноді було жахливо важко, ніби мішок каміння ніс із собою і це – молодому хлопцю у 28 років. Літом чекав нових ПА і хоча їх майже не було, постійний дискомфорт та тривога були присутні. Страшно було їхати у громадському транспорті. Піднімався тиск на сонці. Не міг спокійно сидіти за комп’ютером чи додрукувати статтю. Але я боровся, хоча і не до кінця розумів із чим. Я сам собі поставив діагноз ПА, але майже нічого із цим не робив. І ось сталось те, що позбавило мене ПА на майже рік, а ці ПА що є зараз після того випадку уже не були такими жахливими. І ось що відбулося тоді, можливо і вам це допоможе.

Як почались мої панічні атаки

Прийшов грудень 2015, і я і друг мали вже візи і збирались виїхати в Польщу для роботи на автомобільному заводі в середині грудня. Я не розумів, як я поїду на завод, на фізичну роботу, якщо я не міг нормально пройти 2 кілометри за день, мені ставало то жарко то мурашки по тілу, то тиск то боліла голова. Я навіть курити спокійно не міг, бо мені ставало лячно і починались міні ПА, а про каву взагалі мовчу. А тут ще кордон і довга дорога. Алкоголь я в цей період не пив. І ось сталось те, що мені допомогло позбавитись ПА на рік, але те, що я не цінував. Була неділя, здається, 7 грудня і я пішов у церкву. Я до цього за всі свої 28 років жодного разу не був на Сповіді і не приймав Причастя. Формально був людиною віруючою, але в церкві бував дуже рідко. Частіше молився по потребі прямо читаючи молитву з екрану ноутбука. І ось я у церкві. Вистояти було незвично і важкувато, але я прийшов до сповіді. Після сповіді я відчув неймовірну легкість. Потім було причастя. Додому я ішов радісний і мені було так легко, ніби я мала дитина ще, десь після 1 чи 2 класу літом на канікулах і ні про що не треба турбуватись. Таке було відчуття. Тоді ж я вирішив не курити. Так склались обставини що і алкоголь я не вживав, але що скажу – після того дня я перестав думати що мені може бути погано чи всякі інші тривожні думки. Тривога зникла, я став фізично виносливіший і саме головне – я на це звернув увагу не зразу, а через декілька днів. Через тиждень ми виїхали в Польщу. Працювали до Нового Року на важкому будівництві, робота фізично була дуже важка, але відчував я себе прекрасно. Правда тут почав трохи покурювати. На католицьке Різдво, а потім на Новий Рік трохи випивали, але на другий день все було добре. Потім була робота на заводі, одному, другому, сам шукав житло, інша країна, мова, стрес, але відчував себе прекрасно. Потім у кінці лютого отримав запрошення на ту роботу в офісі, куди я мав їхати спочатку. Я погодився. І тут почалось найцікавіше. Містечко маленьке, похмуре. Мені не подобалось, перспективи не бачив. Робота спочатку подобалась – працював над сайтом агенції. Проте робота сидяча, хоч і добре оплачувана. Фізичного розвитку ніякого. Житло у сусідньому будинку, навіть пройтися додому з роботи не було куди. Жив з українцями – я і ще 12 чоловік. Часто пивко по вечорах, цигарка, а ще ціла весна Днів Народжень як на зло. Я знову не проконтролював себе, не купив велосипед, не записався в басейн чи хоча б міг ходити на стадіон бігати щовечора – ні. Я знову себе запустив і оглядаючись зараз я думаю наскільки слабка у мене була сила волі і наскільки я всього не розумів і був обмеженим. Я не мав жодної мети, не мав плану саморозвитку, нічого і з цього почались проблеми. Сидяча робота, нездорова їжа і режим харчування, алкоголь, цигарки, відсутність фізичних навантажень, сумнівні компанії – усе це призвело до того, що осінню я вже не міг витримати жахливе похмілля і не вийшов на роботу. Потім в мене з’явилась перша за довгий час ПА. Зранку з похмілля. Пити я перестав, але ненадовго. Постійна тривожність не давала спокою. Потім вихідні, знову пиво, алкогольні напої, і знов втрачені вихідні. На роботу ходив, але вже ПА почали з’являтись просто на роботі. Навіть переставши вживати алкоголь. Потім після роботи я почав запивати їх пивом. На певний час допомагало, а потім ставало гірше. В один із вихідних ми опинились в іншому районі і я мав необережність зустріти двох недружелюбно настроєних осіб від яких отримав по обличчю і так і на роботу вийти вже була проблема. Шеф був незадоволений і все йшло до мого звільнення. Я вирішив шукати іншу роботу, але ж робота не може змінити проблему, яка всередині мене, яка викликає і ті ПА і моє п’янство. Іншу роботу я знайшов, в агенції з працевлаштування, переїхав на інший кінець країни і все ніби здавалось добре, але тільки спочатку. Атмосфера роботи була вкрай важкою, шеф часто змінював свою думку, кричав, не вважав людей за людей і мене в тому числі, доводилось хоч і від його імені, але казати людям щораз іншу інформацію, звільняти людей, а умови часто не відповідали тим, що заявлені, хоч я про це не знав. Весь негатив я пропускав через себе. Доводилось вставати о 6 ранку і приймати дзвінки людей до 11 вечора. Ситуація була стресова, ПА ще не було, але було важко їхати автобусом, громадським транспортом, з’явився легкий страх громадського транспорту. У цей період я ще й почав зустрічатись із дівчиною, як не як – приємний бонус, але теж певний додатковий стрес і переживання. І тут католицьке Різдво 2016 у Польщі і на слідуючий день після випивки я відчуваю що ПА прийшли такі, що я не можу йти на роботу, але мушу. Я вже б і радий розрахуватись і втекти від цього стресу – бо саме він мене довів знову, хоч майже 2 місяці я не пив, а алкоголь прискорив усе інше, але ж як я покину роботу? Що подумають батьки, рідні? Що скажуть? Я ж не виправдав себе. Візу маю коротку. І тут в мене це все почало крутитись в голові і нав’язливі думки виникали все частіше. Я втратив апетит. Не міг нічого їсти нормально. Пив багато пива після роботи. Потім на Новий Рік приїхали друзі, добряче випили, на роботі я ледве пробув, але потім вихідні. ПА були часто і часто їх я старався заглушити алкоголем після чого я розумів що від цього тільки гірше, але не знав що робити. 6 січня пішов до костьолу, під час служби в мене дуже текли сльози. Нервова система в мене була на межі, як я взнав пізніше. В понеділок зранку я вирішив повертатись в Україну. То була страшна дорога, через кордон, довга, але дякуючи Богу я добрався. Був в лікарні, але лікував печінку, жовчний міхур, підшлункову та шлунок, а після курсу лікування ще довго був на дієті вдома, але знову проігнорував психотерапевта, який мені мав відкрити справжні причини мого стану щоб я почав міняти своє життя. Натомість я почав все більше працювати за комп’ютером і мої ПА почали з’являтись вже без всякого алкоголю, а самі по собі. Не пив я тоді вже 3 місяці – і ось тобі жахливі ПА. Особливо часто це було за комп’ютером, іноді під час їжі. Я майже завжди був вдома. Одного разу ПА сталась у громадському транспорті, причому досить сильна. Мій організм почав сприймати вулицю, соціум і автобус як небезпеку, настільки я себе запустив. На початку червня розійшовся з дівчиною, випив багато алкоголю і на другий день відчув себе просто жахливо. Декілька днів не міг вийти з депресивного стану. Потім за тиждень якось відновився і з Польщі приїхав мій друг, з яким ми разом їхали в Польщу на роботу наприкінці 2015-го. Він не знав про мою проблему, а я вирішив що я ж все можу і ми добре «відсвяткували» його приїзд. Мені стало жахливо погано наступного дня. Ось тепер я сам наважився і пішов у лікарню, чітко розказавши про свою проблему наркологу. Він довго розпитував мене про спосіб життя який я веду вже довгий час і оголосив зовсім не те, що думав я. Проблеми з алкоголем – це проблеми моєї виснаженої «до ручки» нервової системи і для того, щоб виправити усе те неправильне, що я формував роками, потрібно досить довгий період – від пів року до 8 місяців, при умові постійної роботи над собою, життю за гоафіком, де збалансовані фізичні навантаження, відпочинок активний і пасивний, а також моя робота. І головне – особисте бажання працювати над собою. Цей довгий шлях я і почав. Спочатку я не міг спати, мене зривало посеред ночі і виривало зі сну. Я не міг заснути, а потім різко просинався. Моя сила волі була на нулі і я почав роботу над собою із прогулянок зранку по 2 км, а потім катання на велосипеді, по місту, за містом по польових дорогах, по лісу. Я почав їздити на звичайному велосипеді. За три тижні я купив собі гірський велосипед. Почав проїжджати по 15 км щодня. Зразу було важко, аж захекувався, але досить швидко звик до нагрузок. З’явилась радість після поїздок та бадьорість протягом дня, а ще я став сам спокійно засинати. Я виправив свій режим – став лягати до 11 вечора і вставати в 8 ранку або в 7. Щоправда, роботу на 2 тижні я закинув зовсім і до комп’ютера навіть не підходив. За три тижні я додав обов’язкову ранкову зарядку, але зразу не міг справитись із підйомом в один і той же час. Будильник грав, а я не вставав, слухав все ще не розум, а своє тіло. Пройшло три тижні із початку процесу мого виправлення. Я став гуляти по лісу і їздити на велосипеді і це мені дуже подобається. Я декілька разів розводив в лісі вогонь – як це прекрасно сидіти біля вогню. І два рази я готував їжу в лісі на вогні – яка вона смачна. Я давно сам про таке мріяв, і тільки дивився відео на ютуб як інші люди це роблять. І чому сам не робив цього раніше? Зараз теплий сезон і у нас є велика річка, планую почати ходити плавати. Також хочу замовити вудочку і поєднувати велосипед і риболовлю. Також планую замовити гантелі і займатись ними. На горищі свого гаража планую розчистити кімнатку і зробити місце для роботи на ноутбуці – думаю там добре друкувати статті і буде певне розмежування місця роботи і вдома. Також хочу купити новий телефон із гарною камерою і фотографувати місця і природу де я буваю, а також креативні ідеї. Можливо спробую себе у продажі фото. Я починаю робити те, що мені дійсно подобається, а не що я робив для задоволення інших. Тепер мене цікавить в більшості моя думка. Я хочу виправитись і не думати про речі, що мені вже 30 років, а в мене немає сім’ї чи дітей, як у моїх однокласників, друзів. А чи всі хто це мають щасливі? На все свій час. В будь-якому разі, якщо я страждатиму ПА, сім’я мені не світить, бо яка дружина непідготовлена до цього таке витримає? А якщо діти? Потрібно стати міцним чоловіком із міцною силою волі, здатним утримати і захистити сім’ю, а для цього потрібно відпустити свої страхи і бути собою, бути впевненим. Ось я вже відмовився від куріння, не знаю на який період, але надіюсь що на довгий. Мені дуже допомагає медитація – це справжня робота над собою, над своїм розумом. Я тільки починаю практикувати, але результат відчутний – вона дійсно допомагає не тільки справлятися із ПА, заспокоюватися, а й осмислити своє життя, свідомо і без зусиль покинути шкідливі звички просто із розуміння. Медитацію я вважаю як практику свого тіла, без всяких окультних слів типу чакри, енергія і т.д. Я є і залишаюсь Православним Християнином. Сьогодні мій день починається із молитви, потім зарядки і потім медитації. Медитація допомогла багатьом у боротьбі з ПА. Вам буде корисний і мій досвід. Але медитація це не панацея проти ПА, це інструмент, один із багатьох інструментів боротьби проти ПА, хоч і досить дієвий.

Читай далі: Справжні причини панічних атак

Передумови виникнення панічних атак у мене

Усім спочатку раджу прочитати ці декілька сторінок. Це один із методів комплексної боротьби з Панічними Атаками. Це частина моєї особистої терапії – де я відкрив душу тобі – моєму читачу і заразом і собі. Я наче на сповіді розказав мабуть майже все, що мене турбувало ці роки. Не бійся, там небагато, але це важливо. Це один із методів терапії – де людина розказує про те що її турбує зараз, турбувало у минулому; таким чином глибинні страхи вивільняються і нервова система стає менш напруженою, а одні і ті ж самі думки, що по колу крутяться в голові або взагалі поступово зникають або стають незначними, дріб’язковими. А тобі, як читачу, після того як ти дізнаєшся як боротися із ПА, також раджу написати на аркуші паперу або надрукувати на моніторі власні глибинні причини виникнення ПА на твою думку. Те, що турбує, не дає заспокоїтись роками. Одним словом – написати на зразок того, як я написав нижче.

Панічні атаки не починаються без причини, самі по собі. Їм передує ціла сукупність факторів. Серед них багато чого – невпевненість в собі, чутливість до зовнішніх подразників, незадоволення своїм життям, страхи, тривоги, тобто усе, що спричиняє нам дискомфорт та заставляє нас жити у постійній напрузі, яку ми можемо навіть не помічати. На додачу до цього ми підсилюємо нашу тривожність підвищеними емоційними станами, намагаємось заглушити проблему алкоголем, який із часом лише ще більше розхитує нашу нервову систему; шкодять нервовій системі і цигарки. І от, настає момент, коли нервова система на межі виснаження і реагує на стрес Панічною Атакою. Часто перші ПА трапляються після сильного стресового стану – сварка, смерть близької людини, розставання із коханими, а також дуже часто на другий день після великої кількості випитого напередодні алкоголю, бо алкоголь приносить сильний стрес нашій нервовій системі, а якщо вона виснажена, нетренована, чутлива або і все разом взяте, то імовірність, що ПА трапиться є досить великою.

У мене, безсумнівно, були присутні фактори, що передували розвитку ПА, але я цього не розумів. Перш за все, це внутрішнє невдоволення собою – не добився в житті на певний момент того, що хотів, хоча гарно вчився у школі, непогано вчився в університеті, знав декілька іноземних мов, але не знайшов роботу за спеціальністю і пішов працювати продавцем побутової техніки у магазин. Це не подобалося ні мені, ні моїм батькам, але то була робота. Тут я вчився спілкуватися із різними людьми. Набув додаткових навичок, навчився ремонтувати мобільні телефони, підключати та настроювати Інтернет, супутникове ТВ і хоча це як не як розвиток, це не те, що мені хотілося і внутрішнє незадоволення було присутнє. Насправді, тут я теж отримав особистий розвиток, але моя проблема була у моєму особистому відношенні до ситуації – чому я тут, чому не досяг більшого, чому мої одногрупники такі і такі, а я – тут; що про мене подумають інші люди які мене знають? Насправді людям все рівно, вони зайняті своїми проблемами, а те який ти є – залежить від тебе і думок у твоїй голові. Я цього не розумів. Мені було на такій роботі дискомфортно і соромно. Особливо коли в магазин заходив хтось із вчителів або колишніх однокласників і тут за прилавком стояв я, колишній відмінник, із вищою освітою та знанням декількох іноземних мов – а зараз працюю звичайним продавцем-консультантом, розвантажую важку побутову техніку, фактично працюючи за копійки; в мої обов’язки входило і підмітання і відкидання снігу на вулиці взимку, що як я вважав, було досить соромно і такі моменти я любив заглушити сигаретою, бо вірив – вона мені допомагала стати іншим, більш «крутим» у тій ситуації, хоч на мить, а також я боявся щоб мене не побачив хтось із вищезгаданих вчителів, колишніх однокласників або знайомих моїх батьків за такою роботою. Боявся і соромився, при цьому працюючи у суспільному місці – магазині. Але розуміння що щось не так до мене не приходило, бо маючи 23 роки я часто проводив час на вечірках із друзями за випивкою. Невеликі зароблені гроші теж в основному ішли на це. Жилося одним днем. А коли приходив якийсь сумнів нераціональності і того, що треба щось міняти бо під лежачий камінь вода не тече, то він глушився думками – це все тимчасово, я працюю не просто продавцем, а в салоні передового мобільного оператора, я тут набуваю нових навиків. Про свою роботу було або соромно признатись одногрупникам, друзям з інших міст, або моя розповідь якось прикрашалась. В той час як багато одногрупників були десь закордоном, я був у своєму маленькому містечку, від якого не міг втекти фізично, бо не міг для початку втекти у себе в голові, в своїх думках. І в цьому теж полягало моє випробування, бо від себе не втечеш і найкращий, хоч і не простий варіант, було навчитися жити наперекір своїм страхам і комплексам у своєму маленькому містечку де майже всі один одного знають, а вірніше – позбутися цих страхів та комплексів.

Передумови виникнення панічних атак у мене

Ще одним важливим фактором, який гнітив душу також було намагання відповідати уявленням моїх батьків та рідних про мене, які в основному не збігалися із тим, що я відчував усередині. Я хотів піти навчатися на журналіста, писати, творити. Як вираження того ще у шкільному віці я власноруч спаяв із малопотужного радіо мікрофону, підсилювача та антени власну радіостанцію в ФМ-діапазоні, що працювала на половину нашого містечка. Крім передавача я зробив підсилювач звуку зі старого плеєра, підключив до нього мікрофон. Далі почала проявлятись творчість – на касетному магнітофоні я записував попурі пісень, робив заставки і джингли – без комп’ютера та Інтернету – і скажу, досить непогано виходило. Із дівчатами та хлопцями з двору зробили імпровізовану студію, де записували новини та вели ефір. Це я був у сьомому класі. Тривало усе декілька тижнів, і ні, нас Слава Богу не прикрили 🙂 – закінчились літні канікули, а потім я використав переноску, що йшла від квартири до місця дислокації передавача, як двухжильний провід для передачі звуку; мій батько про це не знав і підключив 220 В, як звичайну переноску – так згорів мій передавач, може і на щастя 🙂 . Пізніше, на уроках інформатики я розробив верстку газети і мріяв мати своє видання )) або хоча б писати статті, що приносило мені неймовірне задоволення – ще одне вираження того, чим хотів би займатись. А до того, ще будучи в 5-му класі я навіть виписав по «Каталогу періодичних видань» кольорову газету «Високий Замок» зі Львова, що тоді у провінційному містечку в середині 90-х було дуже незвично. Ще у глибшому дитинстві любив читати книги, а потім намагався писати власні – ще у 3 чи то 4 класі. Писав свої вигадки я у зошиті. Потім додому батьки звідкись принесли напівпрацюючу друкарську машинку, але на ній важко було друкувати та й друкарської ленти не було якісної і я обмальовував її чорним фламайстром, бо вона була суха, але то не допомагало. Ось так протягом шкільного віку «присікалась» уся моя тяга до творчості, бо часи були важкі – 90-ті, безгрошів’я. Ледве виживала тоді наша сім’я і я вдячний батькам, що вони змогли мене виховати і дати освіту. Проте піти вчитись на журналіста не вийшло, навіть не намагався, бо то надто дорого, тому вибрав компроміс – іноземні мови, філологія. Але бажання творити мене не полишало. Після 1-го курсу, будучи у програмі за обміном в Канаді, власноруч вчився створювати веб-сайти на безкоштовному хостінгу і створив перший новинний сайт свого міста. Він був недосконалий, але так втілювались мої бажання до журналістики і творчості. Закінчивши навчання і вже працюючи в магазині я знову взявся за своє – створення вебсайту, але вже Інтернет-радіо. Сайт створив, навчився створювати банери, зацікавивсь технологіями передачі аудіо. Радіо було створене і працювало в мережі Інтернет. Його слухали і в місті і навіть земляки в інших країнах. Але то було задоволення скоріше для душі, котре не приносило заробітку і не могло бути роботою. Плюсом було пізнання способів заробітку в мережі, зокрема контекстної реклами, перші спроби та помилки. І тут доля підкинула нову роботу – вакансія в банку.

Робота в банку була високооплачуваною, заробляв у декілька разів більше ніж до цього в магазині. Ще певний час паралельно займався підключенням Інтернету по вечорах після роботи. Робота в банку дала гроші. Проте сама робота не задовольняла. У вільний час все рівно цікавився заробітком в Інтернеті і зважив таки, що мені найкраще підходить створення сайтів. Почав вчитися створювати сайти професійно. Маючи кошти від роботи в банку тепер я міг купити хостінг, домен. Навчився деталей заробітку та розвитку сайтів. Сам створював доволі непогані дизайни для сайтів – тобто те, як сайт, власне, виглядає. В той час знову мене потягнуло створити новинний сайт свого міста, але вже професійний – тобто вкотре спрацювала давня дитяча мрія писати і творити. Я почав експериментувати і використовувати знання мов для створення сайтів для англомовної аудиторії – це було цікаво. Тут і почався перший серйозний прибуток, який хоча був у разів 6 менший ніж я мав у банку, але я мріяв про те, щоб мати свій офіс, писати в ньому статті для своїх сайтів, розвивати нові ідеї і радів від цього. Але заробіток був ще малий, а працював я над своїми сайтами хаотично і дуже мало часу. В банку стало працювати просто нестерпно. Вимагали працювати по 12 годин, в холодному приміщенні зимою -2 – +2, та спекою літом. Ставили величезні плани на оформлення кредитів. Часто дзвонили по корпоративному телефону, принижували словами, кричали. Якось я навіть під час відпустки на морі здригнувся коли почув стандартний дзвінок «Нокії», а після звільнення ще декілька місяців цієї мелодії без перебільшення боявся. Також в банку вираховували гроші із заробітної плати за погані копії своєї ж техніки, видумували різні штрафи, вимагали за свої кошти подавати рекламу в газету. Вимагали їздити по населених пунктах та клеїти там рекламу на стовпах. Одним словом, робота була нервова і в постійному стресі, то ж часто увечері ми заходили на пиво, а іноді і на щось «міцніше». Так нервова система стала пригнічуватись ще більше – від роботи, від алкоголю і від безвиході – я радився із батьками, рідними, казав що хочу покинути, але мене тримала висока заробітна плата і батьки теж говорили, що куди я піду, де я ще знайду таку оплачувану роботу. Я був безвольний, не старався щось змінити, жалів себе замість того щоб взяти себе в руки, продумати що я дійсно хочу від життя, чим хочу займатись, спланувати план дій на кілька місяців вперед, підготувати шляхи відступу і почати робити те, що хочу. Тому щодня я ішов на компроміс із собою і часто цей «компроміс» запивав після роботи алкоголем, щоб утекти від реальності, бо нормальна і сильна волею людина просто не в змозі терпіти всі ті знущання та приниження на роботі, а я не мав власної міцної сили волі. Не мав її ще зі школи і завжди «ішов на поводу» у сильніших характером друзів; дякувати Богу друзі траплялись майже завжди помірковані і я не потрапив у якусь халепу типу поганої компанії. Звичайно, не щодня, але пиво було в житті часто, а раз в тиждень – алкогольна гулянка з міцними напоями. Так мучив я себе майже 3 роки. Вже через рік такої роботи і стилю життя будучи на морі, де були несприятливі фактори – спека, алкоголь, зміна клімату – коли я їхав в автобусі уже додому, відчув перші легкі ознаки ПА – легке оніміння обличчя та неприємну тривогу і неспокій які десь за пів години минули. Я не надав значення. До першої серйозної і такої страшної ПА залишалось пів року.

Читай далі: Як почались мої панічні атаки

Справжні причини панічних атак

Шукаючи в Інтернеті інформацію про панічні атаки, більшість інформації, яку ви знайдете стосуватиметься того, як припинити панічні атаки, як діяти, коли ПА вже почалася і тому подібне. Тобто, більшість інформації спрямовано саме на те, як діяти під час ПА, щоб її вплив послабився і вона зникла. Іноді ще можна знайти інформацію про те, що фізично відбувається в організмі коли ви відчуваєте той дикий тваринний страх і що від ПА ще ніхто не помер. Дехто навіть пише, що ПА корисні в плані фізичної підготовки, тому що під час них серце б’ється швидше, кров прокачується як під час тренування та інше, хоча я особисто не думаю, що ПА настільки корисні. Знання принципів утворення панічних атак, безперечно, корисні для тих, хто ними страждає, адже їх розуміння здатне заспокоїти вигадливий розум, який вже намалював картини серцевого нападу, смерті або божевілля, хоча насправді відчувається сильне нервове збудження, як перед змаганнями, коли суддя вистрелить і треба бігти. Але сьогодні я хочу розповісти про не менш важливий аспект – справжні причини панічних атак, які у кожної людини різні, але можуть бути ототожнені. І причини ці лежать у психологічній будові особистості.

З цього абзацу можна вже змінити стиль тексту на більш “дружелюбний”, тому що тут буде більше практики та досвіду, ніж теорії. Як завжди, я ділюсь своїм досвідом, а провівши аналогію із своїм станом ви теж зможете знайти справжні причини виникнення своїх власних панічних атак. У мене головна причина крилася в невдоволенні собою. Це було невдоволення внутрішнє, підсвідоме, яке відкрито ніколи не дошкуляло. Досягнувши певного зрілого віку, я продовдував жити одним днем. Мав замало самостійності, бо так мені було комфортно і так собі жив. Але час іде і коли у такому ж віці більшість однолітків мають сім’ї та дітей, я зациклився що не маю цього, тому що зі мною щось не так. Це мене гнітило, я хотів заробити більше грошей, бо думав що так я точно вирішу всі свої проблеми, часто випивав, щоб “забутися”, а зрештою нічого не змінювалось і я мав ще більше розчарування та невдоволення, нервова система виснажувалась від постійного стресу та негативних думок, хоча зовні я усім здавався усміхненим і щасливим. Тримання справжніх емоцій у собі – це ще одна причина, чому з’являються панічні атаки. За законом збереження енергії, цій “поганій” енергії треба десь вийти, інакше вона рано чи пізно “прорве греблю” і відбудуться ПА.

Що мені потрібно було зробити, щоб ПА не траплялись? Почати жити своїм життям, навіть коли страшно робити крок у нікуди. Робити так, як я хотів, а не слухати інших, навіть, якщо вони “все правильно кажуть”. Не бути занадто залежним від думки інших та “гнути свою лінію”, навіть якщо найближчі люди кажуть, що ти не правий, не зможеш, не зробиш і так далі. Вони будуть наводити приклади здорового глузду і таке інше. Не здавайся, бо спочатку буде дуже важко, особливо і тому, що слабка сила волі це як правило у всіх, хто страждає ПА.

Окрім підсвідомих причин та невдоволеності собою появу ПА провокують сильні стреси. У мене таким постійним стресом була робота, яка мене не влаштовувала морально – вона мені не подобалась, бо там морально принижували та ще через купу причин, але на ній я пропрацював аж близько трьох років. Саме під час неї і почали траплятись перші мої ПА. Паралельно із цією роботою я працював над своїми проектами в Інтернеті, але не міг їм приділити достатньо часу. Потрібно було спланувати скільки часу потрібно ще попрацювати на тій роботі, яка мені не подобається, щоб відкласти кошти. Після цього можна було піти на фізичну роботу на певний час – на місяців 2-3, можна вдома, можна поїхати закордон. Переключитися на інше, розвіяти мозок. Фізична робота сприяє відновленню нервової системи та нормалізації балансу усіх систем в організмі, адже хто б що не казав, наш організм роками у процесі еволюції формувався як фізична машина для добування їжі, а для цього потрібно було пройти чи пробігти не мало кілометрів по лісу чи горах, щоб здобути їжу, або працювати фізично на полі чи у тваринному господарстві, щоб мати їжу, аж тут раптом заробляти на їжу можна сидячи перед монітором не виходячи з дому; ходіння в офіс – теж сидіння – це поняття тотожні, тому чи з дому працювати чи з офісу у даному аспекті не має значення. Скільки часу більшість людства працює в офісах? Ну не більше 40-50 років, в деяких країнах ще менше. Організм глобально не взмозі перебудуватись за такий короткий період. Наш організм природою створений для фізичних навантажень і на це треба зважати, а ми його мучимо фізичною бездіяльністю, от він і бунтує, викидає адреналін та гормони стресу, сигналізуючи що щось не так.

Що ж до власної діяльності, то робити те, що подобається – це надважливо. Відклавши кошти на 3-7 місяців з попередньої роботи, або на скільки вийде, починайте займатись тим, до чого душа лежить. Далі з’являться і можливості і задоволення і гроші, і все про що ви раніше тільки мріяли, тускніючи за комп’ютером в офісі, нервуючи та просиджуючи дні свого безцінного життя за непотрібною діяльністю. У Всесвіті все так сформовано – якщо ти задоволений собою і ти на своєму шляху, він тобі віддячить – допомогою, можливостями реалізувати себе та відкрити нові горизонти і ще багато чим. Зроби крок до того, для чого був створений, не муч себе і організм перестане сигналізувати тобі панічними атаками, що ти не на тому шляху. А комплекси та сумніви теж відпадуть самі по собі, бо коли робиш те, що подобається, то гори можна звернути на шляху, перешкод ти не бачиш або долаєш їх і задоволений від цього, а поскільки подобається сам процес та те, що від нього отримуєш матеріально, то ти ще і стаєш більш впевненим у собі, тому що все стає  на свої місця і тебе мало цікавить думка інших у хорошому сенсі цього слова. Ось так це працює, і це перевірено багатьма, в тому числі і мною. Ти теж це можеш, тому не сумнівайся.

Читай далі: Причини ваших панічних атак

Цінність ПА при виборі друзів, коханої дівчини

Як я говорив раніше, фраза про те, що ПА можуть бути корисними може прозвучати для тих, хто страждає ПА не лише як насмішка, а як повний абсурд недосвідченого теоретика в кращому випадку. Але я, той хто пише цей текст, сам переживав і ПА і тривожний стан протягом декількох років і говорю зі свого досвіду – ПА можуть бути корисними не тільки допомагаючи переосмислити життя та стати на інший шлях – шлях розвитку і осмисленого життя, а й допомогти опосередковано, як сказано у заголовку цієї статті. Отож, в порядку черги, як говориться.

Стан ПА та ваші відверті розмови допоможуть вам стати ближчими із близькими, пробачте за тавтологію. Спочатку вони вас не будуть розуміти, якщо самі на це не страждали, але поступово змінюючись в кращу сторону та доносячи до них інформацію ви станете ближчими одне до одного, як сталось у мене. Особливо це стосується розуміння зі сторони батьків.

ПА допоможуть зрозуміти, хто справжній друг, а хто так собі – лише хоче тебе використати. Коли ти попросиш пройтися із тобою в парк чи до річки, бо тобі погано і здається, що голова крутиться і ти втратиш свідомість, а бути в цьому приміщенні вже не можеш, то друг зрозуміє, а псевдо-друг-особа лише посміється над тобою, жартуючи, що ти щось видумав. Ти знаєш, які жахливі ПА бувають з похмілля і який тривожний стан є супутником увесь наступний день, але навіть знаючи це ти дозволяєш собі іноді «заголівудити», або обставини вимагають – День Народження, корпоратив… І от, наступного дня ти не хочеш брати трубку і не береш її, не хочеш нікого чути і бачити, а спокійно переглядаєш собі відео про природу з ютуба. Так от, справжній друг звикне до цього за 2-3 рази і зрозуміє, а ті, кому щось від тебе треба будуть тебе мучити, спеціально задовбувати ще настирніше, а якщо ви вимкнете телефон, вийдете із Інтернету, щоб втекти від світу – вони образяться і завтра вам цим дорікнуть, ще й часто публічно, підкреслюючи які ви безвідповідальні. Плюйте на все це – ваше життя це ваше життя, а вони вам не друзі. Ось і все. Але з ПА потрібно боротись і під час боротьби алкоголь декілька місяців вживати взагалі не можна. Так робив я. Та і взагалі, алкоголь лише затуманює свідомість, створює ілюзію, але не дає справжньої радості, краще радіти без нього.

Цінність ПА при виборі друзів, коханої дівчини

Що ж до особистих стосунків з дівчатами, то тут ПА не лише перешкода, а й позитив. Яким чином? Якщо ви із дівчиною всерйоз і надовго та маєте на думці що у майбутньому вона стане вашою дружиною, то потрібно знати її реальне відношення до вас. Якщо ви успішний багатий і здоровий – буде багато бажаючих, а якщо ні? Те ж саме стосується і дівчат, котрі страждають ПА та їхніх хлопців. Стать тут не має великого значення. Близька людина має знати про ваші ПА та приймати вас такими як ви зараз є, як то кажуть – і в горі і в радості. Ті, хто не зможуть цього витримати мають піти від вас і іти своїм шляхом, без цього «тягара» на ім’я Ви і це зрозуміло – їх просто треба відпустити далі. Але головне ось що. Ви страждаєте ПА, але активно працюєте над собою – самовдосконалюєтесь, використовуєте різні практики, щоб позбутись ПА, стаєте цікавішим, мудрішим, працюєте над своїм тілом фізично та над розумом зі свідомістю, починаєте багато заробляти, стаєте надійною людиною, з якою хочеться бути, ПА з часом пропадають зовсім, бо ви стали на правильний шлях, ваш організм більше не протестує, а ви вільні і відкриті своїм бажанням і ідете шляхом, котрий вам подобається. А ті, хто вас не підтримав, не допоміг у важку хвилину, або робив це «для годиться» і не витримав, не захотів потерпіти і поставив свої особисті цілі та інтереси вище – нехай ідуть із миром. Їх не треба засуджувати, просто це не ваша людина.

Ось так, сьогодні ми відкрили ще декілька нових горизонтів ПА. Якщо ж ти не борешся з ПА, а мучишся живучи з ними і випадково потрапив на цю сторінку, починай читати Боротьба з ПА – мій шлях – тут є багато інформації про те, як я особисто позбувся панічних атак та повністю змінив своє життя на краще. Вийшло у мене, вийде і в тебе, добре що ти тут – саме зараз починається шлях твого видужання.

Читай далі: Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками

Чому я проти таблеток при панічних атаках?

Трохи проясню ситуацію. Можливо, на перших етапах лікування, яке призначив лікар таблетки дійсно потрібні, щоб заспокоїти занадто збуджену нервову систему і дати людині почати впроваджувати в життя зміни – фізичні вправи, нормальний режим дня і тому подібне, але це лише на початку. Молодий організм особливо, та, зрештою, будь який має сам справлятися із безпричинною тривогою і страхами, шляхом укріплення нервової системи та роботи над собою –  і психологічної і фізичної.

Ті, хто роками «сидить» на таблетках не позбуваються причин панічних атак, а ігнорують ці причини, тобто «присипають» хворобу, глушать її хімічними речовинами. Таблетки створюють ілюзію, що все добре, шляхом зміни певних компонентів у крові та у мозку і людина певний час думає, що ніби знову здорова, але це не так. Шляхом вживання таблеток можна лише запустити як панічні атаки так і своє життя до критичної межі. А що, коли під рукою не буде таблеток? Я вже не говорю про різні наслідки від їх вживання – від звикання до хвороб печінки та інших органів. Я в свій час заглушав ПА алкоголем. Хіба це вихід із ситуації? Я вирішив проблему таким чином? Звичайно ні. І до того ж, від вживання алкоголю можуть виникнути інші негативні наслідки для організму такі як хвороби печінки, інших органів, залежність. Чим відрізняються таблетки? Я думаю не сильно чим. Можливо, деякі пігулки і не затуманюють свідомість, приписані лікарем, але все це дуже схоже на вживання алкоголю під час ПА – це намагання втекти від проблеми, не усуваючи справжню причину, лише маскуючи наслідки. Тому в загальному я проти таблеток, хоча допускаю їх вживання за рецептом розумного досвідченого лікаря, але лише певний час або в періоди сильних нервових потрясінь. Повторюсь, що це моя особиста думка і саме її я говорю не лише як якусь теорію, а як те, що опробував особисто – лікування ПА без таблеток. Заспокійливі я пив лише перші 4 дні – зранку та ввечері, коли почав свою боротьбу із ПА шляхом зміни способу життя і світогляду. Це були не «сильні» пігулки, приписані лікарем і які не впливали ні на швидкість реакції і не затуманювали мій мозок, але допомагали не тривожитись та нормально засинати перший час. Лікар так і повідомив, що організм має боротись сам і я маю діяти сам, а пігулки лише на початку, для підтримки. Це як чудодійний пеньок під п’яту точку, щоб ти почав бігти із горбка, але ж отримувати «пеньки» завжди і постійно нікому не хочеться 🙂

Я пам’ятаю, як одного разу мій добрий вірний друг, який був «в темі», що я страждаю ПА, який на 10 років старший і має більший і цінніший досвід у житті, одного разу сказав: «Ну не може молодий хлопець у віці 30 років, фізично здоровий (я перевірявся в лікарні) пити постійно заспокійливі таблетки чи чаї – це ненормально, молодий організм має все бороти сам і справлятись із тривогами теж». Також він мені сказав ще багато корисного, навіть раніше за лікаря психолога, але я тоді не надавав його словам значення. Наприклад, що не можна працювати цілий день і цілу ніч за монітором, потрібно виходити у соціум, робити фізичні навантаження, а всіх грошей, яка б не була робота – не заробиш.

Чому я проти таблеток при панічних атаках?

Найбільше зло, як я вважаю, до якого можуть призвести пігулки, що ніби лікують панічні атаки – це те, що випивши таблеточку людина відчуває себе добре і починає їх пити постійно, фактично повільно вбиваючи себе, не думаючи про негативні наслідки – лише про святий спокій, що його дають хімічні сполуки на певний час. Зрозуміло, що ви втомились, але вихід зовсім не тут, повірте мені. Самі по собі панічні атаки не шкідливі для людини, хоча добряче заважають нормально жити, а от вживання пігулок може мати куди гірші наслідки. Задумайся над цим, якщо пішов цим шляхом. До того ж, таблетки роблять вас заручником. Без них ви відчуваєте себе некомфортно, а відсутність їх в кармані може вас так налякати, що неодмінно призведе до нової ПА. Ви постійно будете думати, де їх взяти, чи взяли їх із собою, чи близько аптека і таке інше. А якщо ви опинитесь в родичів у селі, де нема аптеки і буде вечір, що тоді? Я думаю я заставив тих, хто намагається вилікувати приступи ПА самими лише пігулками, задуматись над тим, що це не вихід. Сподіваюсь, це надихнуло когось почати боротись із ПА зовсім іншим, осмисленим, надійним, а головне – природним і нешкідливим шляхом, який до того ж цікавий.

Читай далі: Вивільнення власних бажань, робити те, що дійсно хочеш, не боятися