Завершення 2-го місяця боротьби з ПА. Підсумки і висновки.

Ось уже минуло 2 місяці із того часу, коли я почав свою боротьбу із панічними атаками. Перший місяць був липень, а другий – серпень і я вам скажу, що різниця мій двома цими місяцями просто колосальна, як і різниця у моєму стані в загальному. Якщо липень був майже без панічних атак, але у постійній боротьбі із тривожним станом, невпевненістю та намаганням заставити себе жити по режиму дня вперемішку із постійним ремонтом вдома та неможливістю повністю сконцентруватись на власних завданнях то серпень ознаменувався тим, що було кілька панічних атак, але майже повністю зник тривожний стан, що особисто для мене набагато важливіше. На другий місяць боротьби із панічними атаками я почав нормально прокидатись – без жахливого дискомфорту одразу тільки відкривши очі. Справедливості заради скажу, що того режиму дня що я хотів я не добився, але щодня я лягав спати о 2-й ночі і прокидався о 10-й ранку. Щодня у мене були присутні ранкові молитви, проте ранкову зарядку робив не завжди. Кожного дня я робив медитацію, іноді по два рази на день, але без режиму – коли вранці, коли вдень, а коли вночі. Поїздки на велосипеді були хаотичними – коли є бажання і натхнення. Далеко у ліс теж часто не їздив, але відкрив нові місця для поїздок – річку. За цей місяць займався розумовою працею – під контролем, не перенавантажуючи себе, стараючись збалансовано проводити день де були б і фізичні навантаження і розумова праця і відпочинок, хоча іноді і доходило до пікових розумових навантажень – у дні коли потрібно було багато працювати. У серпні розумова праця давалася набагато легше ніж у липні, так як у всіх здорових людей. У червні-липні я не міг всидіти за комп’ютером, мене постійно ніби щось хотіло підняти з-за нього і я хотів втекти від нього або у мене починались панічні атаки. В серпні я почував себе за комп’ютером усі рази цілком природно, окрім одного про який розкажу трохи згодом.

ПА які трапилися в серпні трапились не випадково і завдяки їм та самоаналізу я виявив, як я вважаю, основну причину моїх панічних атак – неможливість вільно покинути певне місце, коли ти залежиш від обставин і не можеш керувати ситуацією. Як я вважаю, це у мене сталось від роботи в банку, яка приносила мені багато стресу, від якої я хотів звільнитися, але всі рідні та близькі говорили мені що потрібно залишатися. Це завдяки моїй слабкій силі волі і небажанням рішуче взяти життя у свої руки. Зараз я це розумію, а тоді не був взмозі чи просто не хотів або може не був готовий зрозуміти. У серпні я провів такий собі психоаналіз. Я сів і виписав коли у мене траплялись панічні атаки протягом останніх 5-6 років – усе що пам’ятав і виявив що майже у всіх випадках панічні атаки траплялись через неможливість покинути певне місце по своєму бажанню, коли я залежу від ситуації і не керую нею. Далі ви побачите як це було на практиці у серпні цього року – це, нагадаю, закінчується другий місяць як я почав боротися із панічними атаками. Отож. Коли стались у цьому місяці ПА і як це було.

Я мав їхати у велике місто з другом машиною і якщо раніше я поїздок побоювався і про всяк випадок брав із собою таблетки або пив слабоалкоголку, то цього ранку я встав раніше, зробив ранкову зарядку, сходив у душ і пішов у гараж на медитацію і хоча вона пройшла доволі тривожно і важко було сконцентруватись, в дорогу я їхав повен сил і енергії, а також радості. Ага, ще скажу, що хоча я увесь липень і перший тиждень серпня не курив, потім мені знову захотілося. Це було 3-4 сигарети на день, іноді менше, але куріння було присутнє. Ніяк на ПА воно не впливало і якщо раніше викурена цигарка провокувала тривожність, то тепер я відчував себе так, як коли починав курити у 18 років – нормально. Я не кажу, що куриво це добре, просто у такий спосіб зокрема я вирішив перевірити свою нервову систему і навіть тут позитивний результат уже є. В поїздці я теж курив і не відчував дискомфорту і тривоги як раніше це було у мене після цигарки в дорозі. В місті ми ходили у людних місцях і все було ок, але потім ми пішли на каву. Я знаю що кави мені краще уникати, але хотілося перевірити себе. Я випив амерікано з молоком і чи то через накрут чи через кофеїн, але я відчув тривожність. Вона не була сильна, але дошкуляла мені знову. І ось в мене з’явилось пів години у машині наодинці. Я заплющив очі і почав медитацію. Вона була досить успішна, але прийшов друг і я її не завершив. Я відчув себе після медитації спокійно і класно. Проте, ми пішли поїсти. У кафе у мене часто траплялись ПА саме через те, як я тепер уже знаю, що тут треба чекати і не можна покинути місце поки не принесуть поїсти, поки не поїси і поки не заплатиш – тобто я не можу сам покинути місце, коли захочу. Тут ще й друг сказав, що можливо йому прийдеться відлучитися на дві години і мені прийдеться чекати, в мене промайнула думка, що тут не обслуговують карткою, а лише готівкою, а готівки у мене немає і мене не відпустять звідси поки не прийде друг, а це означає що аж дві години мені не можна самому, за своєю волею покинути місце. Як результат – в мене сталася панічна атака, вона наростала, але я не хотів з нею боротись ні диханням, не хотів іти в туалет чи пройтися. Я почав просто їсти, говорити з другом і хоча ПА була досить неприємна і ще й трапилась після того як їх взагалі довгий час не було, але я не здався і не дав себе налякати. Я був таким собі спостерігачем власної ПА, але не сконцентрованим спостерігачем, а дещо байдужим. Друг мій не пішов нікуди, але не через ПА – бо я йому не признався, а ми просто поїли і тоді пішли. Далі все було ок і я був радий що здолав панічну атаку без медикаментів чи алкоголю.

Друга ПА сталася за два тижні, коли я із сестрою пішов у паспортний стіл подати документи на закордонний паспорт. У місцях де людно, черга і потрібно чекати в мене часто ставались ПА – це банк, пошта або маршрутка – місця які я не можу покинути по своїй волі коли я захочу – так трапилось і в паспортному. Перспектива що треба довго стояти в черзі, заповнювати анкету і здавати відбитки пальців, а також що працівник може побачити що я нервую – всі ці думки налякали мене ще більше і спровокували тривогу у панічну атаку, але я не здався, бо треба було зробити ксерокопії – я не дав страху налякати себе ще більше, бо я знав що таке вже траплялось і нічого зі мною не станеться – я просто взяв свої документи і документи сестри і пішов в інше приміщення робити ксерокопію. Вийшовши на вулицю приступ панічної атаки якраз прогресував і мені навіть ніби затуманювалось в голові, у висках бумкав тиск, але я пішов робити копію. Нормально, спокійно пояснив які копії і яких сторінок потрібно зробити – саме головне робити все без поспіху, хоч це і важко. Чесно – було дуже важко, з’явилась навіть чергова думка що тут мені доведеться чекати знову поки зроблять копії, а піти з місця коли захочу я не зможу, бо залишу документи не лише свої, а й сестри і не заплатив гроші, але я відчував і певний кайф у цій ситуації, як не дивно це б звучало, – я відчував, що я борюсь із внутрішнім монстром і саме зараз іде цей бій. Я наперекір усьому борюсь, роблю те, що мав не зважаючи на те як погано зараз себе почуваю, я не здався – не випив таблетку, не випив алкоголю, не втік додому – я тут, стою і роблю копії. Зробивши, я спокійно помаленьку вийняв гроші і спокійно заплатив, подякував і пішов. Тепер у паспортному я стояв нормально, панічна атака пройшла і я був задоволений результатом. Борючись із приступом я не боявся його панічно як раніше, я знав що я НЕ помру в цей момент і в мене НЕ стане серце і я НЕ збожеволію від цього приступу, я знав, що це просто такий стан організму – неприємний, навіть із відтінком жахливого, але треба його перечекати. Потім, якщо такі ситуації траплятимуться частіше організм побачить, що нічого страшного в даній ситуації немає, виробить рефлекс що боятись тут нічого і ПА, принаймні в цій ситуації, траплятись більше не будуть.

Ще один раз коли в серпні трапилась ПА не підпадає під моє загальне правило – ПА трапляються там, де я не можу самовільно покинути місце, тому що залежу від обставин або волі когось іншого. Був звичайний день, я встав пізно – десь біля 11 ранку. Поснідав, зарядку не робив, медитацію теж не робив і сів за комп’ютер. Як завжди, друкував англомовну статтю і відчув панічну атаку. Вона трапилась дуже швидко – ніби нізвідки. Почала наростати досить швидко і сильно. Я дописав статтю попри неприємні відчуття і сказав сестрі, що на мене нагрянула ПА. Я встав і почав збирати у рюкзак речі – пляшку з водою, телефон, рушник – робив це дещо знервовано, швидко, але без паніки. Потім вийшов надвір і пішов у гараж, сів на велосипед і поїхав. Як тільки почав їхати, я забув про панічну атаку. Їхав середнім темпом, повільніше ніж завжди, спокійно. Проїхав по місту, поїхав за місто, по польовій дорозі до річки на дикий пляж. Там є багато місць де можна сісти під деревом наодинці і милуватись річкою – ці місця я відкрив тільки цього року коли почав кататись на велосипеді. Тільки я сів на велосипед я одразу забув про ПА. Мабуть в крові було забагато адреналіну і забагато розумової нагрузки та замало фізичної – виник дисбаланс, але це така моя здогадка. Після річки я поїхав у ліс, там розвів вогонь і піджарив ковбасу. Після цього я провів медитацію у лісі. Потім я довго читав молитви. Виїхав з добу біля 3 дня, а повернувся десь біля 7 вечора. Помився і сів доробив за комп’ютером усю роботу яку мав із купою енергії.

Ще одного разу я відчув певну сильну тривожність, але не ПА за столом у бабусі, після того як різко із дому і від комп’ютера сів на велосипед і в швидкому темпі проїхав 3 кілометри. Ми вечеряли на вулиці, за столом, але факт що не можна покинути родину і піти із за столу, тобто факт, що я не можу самовільно покинути певне місце вкотре зіграв свою роль. Дуже хотілося вийти із за столу і хоча б пройтися до туалету і назад, але я не зробив цього, просто їв. Приступ тривоги пройшов швидко – десь хвилин за 5 або навіть менше.

У серпні я жив за графіком, хоча і далеко не таким як я собі придумав. Врегулював режим сну і підйому. Балансував фізичні навантаження і розумову працю, хоча фізичних навантажень, безперечно, було замало. Головним плюсом і допомогою номер один вважаю медитації, не знаю всіх тонкощів, але вони діють і допомагають. Якщо коротко – можна порівняти із корзиною на робочому столі, куди ідуть видалені файли, а потім її треба очистити – так і наш мозок потрібно чистити від всякого сміття – непотрібних думок і установок. Хоча в загальному у медитації незрівнянно ширший спектр дії.

У серпні я вже фокусувався не над самими панічними атаками та як їх долати, коли вони виникають, а над глибинними причинами. Я дуже зрадів і відчув полегшення, коли взяв ручку і листки А4 і почав писати коли виникали в мене панічні атаки. Я знайшов стільки співпадінь і закономірностей, що і сам здивувався, адже раніше я думав, що я і так все це знаю і немає потреби писати лишній раз на папері. Неправильно – потреба писати є і вона необхідна, тому що так можна легко, швидко і просто виявити певні неправильні установки, дії, страхи, комплекси, а потім постаратись викорінити їх, замінити на позитивні, скоректувати.

У серпні я випадково відкрив для себе по-новому читання. Ми завершували ремонт вдома і я декілька днів жив у бабусі. Випадково знайшов стару художню книгу про відносини і життя в українському селі в середині ХХ століття. Я почав читати і мені дуже сподобалось. В перерві між роботою – перекладами та написанням свого матеріалу я читав у садку або в хаті і це дуже класно – теж дуже здорово відволікає і приносить задоволення.

У серпні, я як і планував, майже перестав детально аналізувати як я себе відчуваю, коли трапляються ПА і тому подібне. Саме тому я не веду Щоденник ПА як раніше, а просто додаю туди пости не щодня, а коли вважаю за потрібне.

Цікавий випадок із алкоголем. Я свідомо відмовився від алкоголю, тому що шлях поз буття панічних атак довгий і він несумісний із вживанням алкоголю. Уже два місяці не вживаючи алкоголь, я вирішив як мій організм відреагує на нього. Зараз поясню як саме. Нагадаю, що панічні атаки в мене траплялись дуже часто на другий день після великої кількості вживання міцного алкоголю. У моєї тітки 24 серпня День Народження. Зібрались усі вдома в бабусі. Сіли на вулиці. Я вирішив спробувати випити трохи шампанського. Скажу що в разі «удачі» – відсутності ПА на другий день, я не збирався вживати алкоголь, а просто хотів перевірити що і до чого. Я пив маленькими стопочками, їв багато різних страв – і м’ясних і фруктів а загалом за вечір випив десь 2 бокали шампанського. Скажу, що я взагалі не сп’янів. Не знаю, чи то я за 2 місяці так відвик від алкоголю чи то якість шампанського така погана, але на другий день я відчув щось схоже на похмілля, причому не зразу, а через дві години після того як прокинувся. В цей день вдома продовжувався ремонт і потрібно було багато чого носити і піднімати і переставляти. Пити не хотілося, з рота не воняло, але була важка голова і неприємно часто билося серце, часто випадаючи з ритму. Раніше я коли таке відчував, починав боятися, нічого не міг робити, мені було важко сконцентруватися і я починав лякати себе, що досить швидко призводило до панічних атак. Щоб їх уникнути я ішов по пиво – тобто замкнуте коло. В той день я зробив інакше. Хоч їсти не хотілося – я поїв, випив міцний чай. Серце почало неприємно швидко калатати, раніше я б вже почав тривожитись, але не цього разу. Я пішов до річки, сів під деревом, взяв телефон і написав велику статтю, якраз поки робочі встановлювали вдома опалення. Виникла думка, що я хочу пити – але не пива чи слабоалкоголки. Я дописав статтю і пішов у магазин. Купив кока коли, в якій багато кофеїну і це мені не рекомендовано і купив усім домашнім по дві пачки морозива різного виду. Прийшов у гараж, напився коли, потім з’їв пачку морозива і знову запив колою. Пішов купив цигарок і хоч в такому стані не варто пити кави, міцного чаю, коли з кофеїном і курити, а лише бажано чиста вода і багато, я це все зробив ніби щоб спровокувати ПА, але її не було і тривоги не було. Але почував я себе трохи недобре, серце калатало, а я пішов наперекір – поїв бутерів з ковбасою і сиром і запив колою. Продовжив хатню роботу. Я відчував себе героєм ситуації – я боров те, що мене раніше лякало. Про алкоголь скажу що не варто було його пити. Відчував я себе набагато гірше порівняно із попередніми днями без нього, хоч і випив взагалі нічого, але зрозумів що якщо алкоголь був присутній вечером, то потрібно наступного дня потрібно відновити нервову систему перебуванням на природі, не навантажувати її, пити багато води, їсти щось легке, не палити і не вживати більше алкоголю, а взагалі – відволікатись чимось і не сидіти в чотирьох кутках. Алкоголь не приніс мені задоволення, але я побачив що навіть нікчемна доза здатна вибити організм з колії, відчути себе погано. Це ніщо інше, як звичайна отрута – так відчуваєш себе схоже коли надихаєшся парами фарби.

Неліричний відступ: У серпні я купив квадрокоптер і пішов із сестрою його запустити. Поскільки я часто буваю на природі і знімаю відео та фото у мене були на нього певні плани і як релаксації так і зйомки, але він взлетів вгору, а коли я нажав кнопку «повернутися назад» він просто почав з великою швидкістю летіти від мене і заразом підніматися вгору. Хоч було проведене калібрування і все як потрібно, нікому не раджу вмикати дійсно «безголовий режим» – headless mode. Ми де тільки не шукали – не знайшли J

Завершуючи серпень, я можу сказати, що в загальному я задоволений результатом, хоча багато із того, що я хотів я не зробив, але в загальному рух іде у правильному напрямку. В вересні серед основних планів – скоректований режим праці і відпочинку. Збираюся прокидатись дуже рано – о 6-й ранку, далі молитва, зарядка, медитація, поїздка велосипедом, душ і нормована розумова робота. Також протягом дня збираюся додати гантелі, які ще маю замовити. В плані розгрузки і задоволення хочу замовити вудку і іноді їздити у віддалені місця на рибалку на річку – не так для риби як для задоволення процесом і відволікання. Окрім медитацій ще хочу спробувати додати афірмації і, можливо, автотренінги, а також візуалізації і оцінити їх ефект – що це все таке, можете пошукати в Мережі – там багато інформації про це, тому принаймні поки що не буду описувати тут про це детально. Результати за вересень теж постараюсь опублікувати, а взагалі, я завжди ділюсь на цьому сайті своїми враженнями і інформацією, яка на мою думку є важливою в аналізі та боротьбі із панічними атаками і тривожними станами, а мій досвід може допомогти і вам – людям, що відчувають панічні атаки та хочуть їх позбутися, тому буду дуже радий, якщо мій досвід стане корисним для вас і допоможе побороти панічні атаки.

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками. Ми часто думаємо, що батьки нічого не розуміють в сучасному світі і дуже помиляємося. Припустимо, що це так, то чому ми не допомагаємо їм, а гордо стараємось показати що ми самі все вміємо, демонструючи власну гордість?

І ми і батьки з’явилися в цей світ не випадково. Ми пов’язані як родина не спроста, а з’явились виконати якісь певні цілі. Ми потрібні батькам, так як і батьки потрібні нам. Поки у наших відносинах із батьками не буде гармонії, порозуміння і злагоди, доти в нас не буде повноцінного гармонійного особистого життя, а будуть завжди невідомі і відомі проблеми.

Думаєте, це не важливо? Як це впливає на панічні атаки? Наприклад, якщо через якісь причини батько не надає належної уваги сину у дитинстві, вони живуть відокремлено, між ними не встановлюється необхідний зв’язок, а прірва зростає. У старшому віці це переростає у конфлікти, непорозуміння і наростання негативу – особливо якщо син і батько живуть у одному будинку. Вони бачать світ по різному, у них немає точок дотику. І тут ні до чого, я вважаю, твердження що це боротьба чи суперництво – у нас усіх є розум, який все аналізує і здатний адекватно з людської точки зору оцінити ситуацію, ми не тварини в повному розумінні цього слова. І саме тут син починає стримувати емоції, внутрішній конфлікт наростає, досягнути певних висот в житті він теж не дає – бо організм не здоровий, не може цього зробити, батько ще більше невдоволений – і виникає замкнене коло.

Що ж робити? Чи потрібно ображатись на батька? Ні в якому разі. І не тільки тому, що батько тебе виховав і виростив у складний час, як би важко йому не було. А головне – гармонія. Якщо у вас в дитинстві з батьком не було тісного спілкування, його можна налагодити зараз. Якщо батько вас зневажає, сумнівається у ваших силах чи можливостях, потрібно справами і досягненнями довести протилежне. Але не показово, а поступово, щоб це не було метою номер один. Для початку треба навчитися спілкуватися з татом. Коли він кричить – не кричати у відповідь, а якщо не можете стримати гнів – піти в іншу кімнату чи на вулицю. Це не поразка! Спочатку буде дуже важко, але це потрібно вам обом. Після того як ви заспокоїлись, обов’язково прийди на розмову і спокійно поясни батькові у чому на твою думку він не правий. Поясни не нервуючись. Може бути так, що неправий саме ти, тоді визнай це. Але якщо ти правий – доведи свою думку. Навіть якщо батько публічно перед тобою це не визнає, він це зрозуміє. І наступного разу згадає про те що і ти буваєш правий, але не покаже цього. І так раз за разом буде легше. Руйнування старих стереотипів справа нелегка, але благородна, а головне – необхідна.

Більше розмовляй з татом на різні теми, давай поради, в яких впевнений сам. Паралельно із цим роби те, що тобі подобається, самовдосконалюючись. Батько побачить позитивні зміни у тобі, хоча і не скаже про них, принаймні не скаже одразу. Коли ти почнеш достатньо заробляти – не хизуйся цим, а краще допоможи родині – наприклад, купи морозилку або новий телевізор. Батько це оцінить. Але пам’ятай, що твоя довгострокова мета – створення свого родинного гнізда. Старайся проводити з батьком час на вихідних – на рибалці, у поході за грибами, готуйте разом гриль. Навіть якщо батько керує – не сперечайся з ним, а треба слушну пораду – не мовчи, а вислови свою думку.

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками

Ніколи у розмовах з іншими, навіть з членами родини, чи тим більше на людях не дорікай батькові, а поза його спиною не засуджуй його, говорячи, що він не правий чи робить щось не так. Це твоя і його справа, тому можеш сказати особисто йому, що саме тобі не подобається чи тебе не влаштовує.

Якщо батько агресивний, не відповідай йому агресією у відповідь. Можливо він не розуміє на даний момент чому так поводиться, але ти ж працюєш над собою, аналізуєш, тому мусиш саме ти зрозуміти свого тата і допомогти йому. Якщо батько консервативних поглядів, це буде важко, але це реально, крок за кроком.

Як тільки ти паралельно із самовдосконаленням налагодиш добрі відносини із татом ти побачиш, наскільки важлива йому твоя підтримка, а тобі – його; ти побачиш на скільки у кращу сторону зміниться твоє власне життя. Ми звикли реагувати типово – агресією на агресію, а ти цього разу спробуй атипово – на агресію – спокоєм, але не демонстративно, а з розумінням уникни конфлікту, а потім – поговори. Усі твої негаразди почнуть вирішуватись. Не переживай з приводу того, що ти живеш з батьками у тому віці, коли більшість людей вже живе окремо. У них своє життя, не обов’язково щасливе, доречі, а у тебе – своє. На все свій час. Все у твоїх руках і твоїх силах. Ти став на шлях виправлення своїх недоліків, на шлях самовдосконалення і налагодження відносин із батьком, а це один із елементів твого шляху – те що ти, як син зобов’язаний зробити у житті. Як тільки зміцниться твоя воля, дух і тіло ти будеш готовий до «вільного плавання» та створиш свою гавань, а інакше, як і усі рази до цього ти лише будеш робити невдалі вилазки у суворий зовнішній світ і з потріпаним вщент ураганами кораблем повертатимешся щоразу до тихої домашньої гавані і добре якщо корабель буде потріпаний, але на плаву, а не креном піде на дно.

Читай далі: Перевтома та її вплив на тривожний стан і панічні атаки

Вивільнення власних бажань, робити те, що дійсно хочеш, не боятися

На мою думку це теж є основою щасливого життя без панічних атак. Це працює як мінімум у двох напрямах. Ви робите те, що подобається, вам це приносить задоволення, організм радіє. Це якщо говорити про справу, яка подобається. Якщо ж справа, котра подобається ще й приносить гроші і користь іншим людям, тоді збільшується не тільки рівень задоволення і мотивація разом із самодисципліною, а й зростає самооцінка, відчуття що ви на правильному шляху. Навіть якщо хтось вам щось скаже проти, ви просто не будете звертати на це увагу. Проте потрібно ніколи не звертати увагу на те, що скажуть інші і робити те, що подобається вам, бо це ваше життя і вам його проживати. Мені у моїй боротьбі із ПА дуже допомогло створення цього сайту та написання статтей для нього, я відчув що не просто пишу якийсь текст на замовлення чи по роботі, а тому, що це йде від душі, тому що це може допомогти комусь, як допомогло і мені. Відчуття своєї корисності і потрібності у світі, адже я теж можу допомогти людям вдосконалитися, змінити своє життя на краще. А це і є чимось справді неоціненним, нематеріальним.

Ще я завжди хотів на природу. Але не із шумною компанією, шашликами і алкоголем де все розвивається за стандартним сценарієм, а піти на природу осмислено, спостерігаючи за усім, що я бачу. І ось, усвідомивши проблему ПА, як один із методів фізичної підготовки та тренування організму і також як чудовий засіб, що заспокоює нервову систему та відволікає від думок я обрав велосипед. З велосипедом я зрозумів, що відстані, які раніше здавались далекими насправді дуже близькі. Наприклад, що ліс, про який я часто дивився відео в Інтернеті є всього за 6 км, а це 15 хвилин велосипедом. Я взяв і поїхав туди. У лісі я відчув прекрасний запах свіжого лісового повітря, побачив цікаві дерева, почув звуки природи. Одним словом, я зрозумів, наскільки прогулянка по лісу розслабляє, надихає і наскільки повним сил ти повертаєшся, щоб творити щось нове, або з новими силами починаєш робити те, що вже мав зробити давно. Якось на грунтовій лісовій дорозі, що іде посеред лісу я зліз із велосипеда, роззувся і приблизно кілометр ішов босим – бо так мені захотілося. Також я часто дивився відео, де щось готують на вогнищі у лісі. Це мені дуже подобалося і коли я був у поганому настрої перегляд таких відео мене дуже надихав, ніби переносив у кращий світ, кращий настрій. Наш організм дуже мудрий і він сам знає, що нам потрібно, але він не вміє говорити, тому дає нам підказки, які потрібно зрозуміти і правильно розтлумачити. Я це зрозумів, коли після кількох прогулянок в лісі я наступного разу взяв із собою їжу, розпалив вогонь і приготував її. Не можу передати, скільки це принесло мені задоволення! Тепер стараюсь робити це частіше. Ніяка вечірка із друзями чи вживання сумнівних напоїв не дають такого задоволення. Як колишній курець, скажу ще і так – курці думають, що сигарета розслабляє – насправді вона тільки збільшує нервовість і напруження. Ніщо так не розслабляє як трихвилинна медитація або вправа із осмисленим диханням. Ніякий алкоголь не дасть того, що дасть 15 хвилин їзди велосипедом, пів години прогулянки лісом, 15 хвилин швидкої дороги назад і душ. Спробуйте – це все безкоштовно, натурально, а головне – дієво. Це все допомогло мені позбавитися ПА.

Щоб позбавитися ПА потрібна комплексна робота і мій метод такий – помірні фізичні нагрузки, найкраще – велосипед, плавання, свіже повітря, прогулянки на природі, де ви можете побути наодинці; медитація – навіть якщо ніколи не пробували, не вмієте, медитуєте вперше і здається, що нічого не виходить; ці перші два методи це основа, навіть лише вони суттєво покращили мій стан за 2 тижні, окрім них потрібно: робити ранкову зарядку; зробити режим дня з відпочинком та роботою і у 85 % дотримуватись його; повністю покинути пити алкоголь, хоча б на пів року; бажано покинути курити, якщо ви палите; паралельно із цим почати аналізувати причини зі свого минулого, які могли вплинути на ваше теперішнє і стати глибинними причинами постійного тривожного страху та їх апогею – панічних атак; потрібно розібратись у собі, що вас гнітить, не подобається, усунути ці бар’єри і причини – добре попрацювати із психологом, віднайти свої комплекси, страхи, фобії і зрозуміти, що потрібно їх позбавитись, а єдиний шлях це зробити – щиро визнати їх – перед кимось, перед собою, а краще – і те і інше; почати займатись тим, що подобається. Це може бути хобі, улюблена справа, те, що хотів завжди, але не наважувався зробити. У багатьох випадках це допомогло людям навіть почати заробляти дуже великі кошти, у порівнянні з колишньою роботою, відчути задоволення від життя і справжню гармонію у собі.

Вивільнення власних бажань, робити те, що дійсно хочеш, не боятися

І головне: якщо вам щось не подобається, просто не робіть цього. Якщо не подобається робота, не шукайте підтримки близьких чи друзів – кожен із них порадить щось своє, спираючись на свій власний досвід. Один скаже кидати негайно, інший – будь що залишатись і ви ще більше розгубитесь. Якщо хочете покинути роботу – покидайте. Але зробіть це поступово, скажімо, за місяців три. Підготуйте плацдарм для відходу – капітал на перший час, запасне місце роботи. Можливо у вас є справа, котра вам подобається і приносить кошти, але через роботу, яка вам не подобається ви приділяєте їй мало часу – тоді задумайтесь щоб це стало основною роботою і джерелом доходу. Якщо покинути ненависну роботу – сильне джерело стресу,  та почати дисципліновано робити те що подобається ви себе просто не впізнаєте від щастя вже через рік. Покинувши попередню ненависну роботу не ідіть одразу на іншу, бо треба бігом почати заробляти, а ви і так вже тиждень не працювали, а тільки проїдали – це хибні непотрібні думки. Викиньте їх із голови. Дозвольте собі «перезагрузку» протягом 2-3 тижів, але не засиджуйтесь і не розслабляйтесь занадто довго, щоб не почати деградувати. Відпочили – вперед до нової роботи. Ви самі відчуєте скільки часу вам треба на відпочинок і у кожного це індивідуально. Головне – отримуйте задоволення від нової роботи і від життя, якщо на роботі задоволення мало – отримуйте більше задоволення від життя, від хобі, а в перспективі міняйте роботу на ту, яка подобається – це теж дуже важливо, коли йдеться про ПА та їх глибокі першопричини.

Читай далі: Цінність ПА при виборі друзів, коханої дівчини

Глибокі причини виникнення тривожних станів та панічні атаки як один із їх наслідків

Сьогодні хочу поділитись простим прийомом, який допомагає виявити глобальні причини ПА або простішою мовою – чому ПА взагалі виникають у людей. Однією із причин часто є певне внутрішнє незадоволення собою, яке діє як комплекс, сковує у багатьох життєвих ситуаціях і просто не дає рухатись далі, а заставляє іти чиїмось іншим шляхом, не своїм, який зовсім не подобається. І якщо я почав спонтанно і швидко набирати цей текст, який виник у мене в думках і боюся щось упустити, щоб встигнути написати все, тоді знай, що це щось важливе і корисне для тебе. Іноді ти можеш думати, що тобі для щастя чогось не вистачає. Проаналізуй себе. Проаналізуй свої думки в умі, а краще – запиши на листку чого тобі хочеться найбільше і що тобі заважає жити так як ти хочеш. Усі бар’єри в нас в голові і потрібно їх усунути, щоб отримати те, що ми хочемо. Наш організм підсвідомо знає це і підказує нам, а якщо ми противимось йому і робимо все навпаки – він пригнічений і на цьому фоні часто виникають ПА. Отже, мені не вистачає для щастя отримувати 1000 доларів у місяць. В моїй країні середня зарплата в межах 200-300 доларів, а якби я мав 1000, то зміг би почати відкладати, купив би автомобіль, став би впевненіший у собі, в мене з’явилася б дівчина, я також зміг би наймати власне житло і подорожувати. Приблизно так ми думаємо. Сума у 1000 доларів наведена лише для прикладу, але що буде коли ви отримаєте цю суму? Нічого не зміниться у житті. Ці гроші підуть у нікуди, будуть потрачені на щось пусте, нелогічне, скоріш за все на веселе проведення часу, можливо купите чи зробите щось корисне для батьків або родини, але ваші мрії так і залишаться мріями, тому що ви не змінюєте себе. Чому ви досі не заробляєте ту омріяну 1000 доларів на місяць? Чому, адже у вас стільки талантів і ви хороший фахівець? Тому що у вашому мозку сидять непотрібні і неправильні установки, які блокують усі ваші дії направлені до мети, а від цього організм підсвідомо пригнічується, намагається втекти і як однією із цих причин ми бачимо виникнення ПА. Підкреслю – це лише одна із причин і я навів такий приклад, у вас все може бути подібне або зовсім по другому, але ви зрозуміли сам шлях, де починати шукати.

У моєму випадку, ще із дитинства я затискав, заковував свої бажання і коли мріяв щось робити, то робив це тишком-нишком, щоб ніхто цього не бачив, бо я страшенно соромився. Не знаю стовідсотково, чому виникав цей сором, але думаю через те, що я був невпевнений у собі.

Поскільки це практична частина сайту, тут теж буде приклад із життя. Мені подобалося робити антени із підручного матеріалу і встановлювати їх, а потім підключати до радіоприймача і ловити далекі радіостанції, а якщо я робив телевізійну антену, то намагався щоб добре працювали телеканали, які на звичайній антені показували погано. Нагадаю, що це була середина 90-х, Інтернету в Україні не було, а супутникове телебачення було надто дорогим. Тому я, як хлопчина із провінційного містечка намагався знайти власний вихід. Але скажу, що мені подобався абсолютно увесь процес, особливо створення деталей і майстрування антени. Але ми тут не про це. Я дуже соромився, що хтось побачить, що саме я роблю. Також я соромився ставити антену і підключати її. Я жив у багатоквартирному будинку зі спільним подвір’ям, тому сусідів було вдосталь. Свої антени я ставив на дерев’яній щоглі, котру піднімав на дереві, поруч із будинком, а звідти пускав кабель до квартири. Піднімав дуже важкі вантажі, як для семикласника, але все виходило. Робив я це увечері, коли було темно, або вночі. Кабель підводив тихо, щоб ніхто не бачив, до вікна квартири, а наступного дня коли батьків не було вдома, відкривав вікно і швидко протягував додому. Я дуже соромився, робив все крадькома і дуже боявся що мене побачать або батьки, або сусіди. Також, наприклад, я дуже соромився ходити із плеєром і навушниками у вухах, навіть коли я спаяв малопотужний передавач і створив піратське ФМ радіо, я мав походити по місту і перевірити де ловить сигнал. Це я був у 7 чи то 8 класі. Але мені було дуже соромно, я був страшенно закомплексований і це, безперечно, залишило відбиток на моє студентське життя. Намагаючись не позбутись, а сховати свої комплекси, я несвідомо обирав найпростіший метод – почати дружити із кимось, в кого сильний і вольовий характер. Так я завжди був у тіні когось, сам особисто не розвивався, зате приховував комплекси. Жив чужими ідеями і цілями, сприймаючи їх за свої. Так проходила адаптація студентства. А ще в цей період з’явився алкоголь, який створював ілюзію, що все добре, все чудово і жив я ілюзією, не намагаючись аналізувати життя, бороти комплекси, працювати на собою і своїм саморозвитком. Але будь яка ілюзія швидко завершується і настає реальність, а реальність боляче б’є недосягнутими мріями, статусом, а особливо у порівнянні із іншими і тоді бідний організм щодня, щохвилини підсвідомо і свідомо гнітить себе нав’язливими думками, видумує псевдо виходи із ситуації і працює над ними щосили, заробляючи перевтому, тобто заганяє себе у ще більший і більший нереальний світ і як наслідок – усвідомлення реалій, тривожні стани, нав’язливі думки, депресія, алкоголь. Що ж робити? В першу чергу признатися самому собі, що насправді тривожить, що насправді хотілося, але не вийшло. Можна сісти у зачиненій кімнаті, де тиша і нікого не має, де вас ніхто не потривожить і розказати вголос це все самому собі. Вам дійсно стане легше. Цей клубок потрібно розплутувати, поступово. Звільняючись від цього будуть проходити першопричини пригніченої тривожності і невдоволення. Можна ходити до психолога, можна говорити все самому, але це не всім підходить, можна довіритись близькій розуміючій людині – наприклад, мамі.

Ще один приклад із мого життя це вже не так сором, а скоріше де сором’язливість стала причиною комплексу, який дуже сильно вплинув на подальше доросле життя. У школі вчився дуже добре і був одним із найкращих в класі, а на фізкультурі був трохи вижче середини, був слабший, тому намагався це надолужити, самотужки вдома багато віджимався, качав прес, робив вправи – у третьому класі в віці 8 років я віджимався від підлоги 40 разів щодня, так борючись із комплексом, але одного разу батько сказав мені що так робити не можна, я підірву здоров’я і я перестав робити ті вправи. Я також у той час читав книгу по самообороні, яку подарував мені дядько і відчайдушно намагався навчитися битися. Зрозуміло, що самотужки у віці 8 років дитина цього не осягне. Але комплекс, а навіть більше – клеймо що я слабкий на фізкультурі залишилось, а як відомо, дівчатка люблять не відмінників, а спритних і сильних, і не хороших, а поганих хлопців – так думав я і потім це врешті-решт переросло у те, що я надавав перевагу дружити, разом відпочивати і тусуватись саме із такими «поганими хлопцями», щоб бути одним із них. Але моє життя і світобачення кардинально відрізнялось від їхнього, я впусту проживав дні, тратячи кошти і не рухаючись вперед, але так і не став одним із них, бо по природі своїй був інакший і вихований був інакше. Ні в якому разі не хочу щось погане сказати про хлопців, з якими дружив – усі вони займають своє місце, займаються тим, що їм подобається, а комусь може і не подобається, але думають що немає вибору; я вдячний їм, що багато чого від них навчився, але далі Бог дав мені розуміння іти іншим шляхом. Ось вам і приклад дитячого шкільного комплексу, який переріс у власну занижену самооцінку, нерозуміння свого місця в соціумі, нерозуміння куди йти, яка мета, що потім призвело і до проблем із нервовою системою – тривожні стани, панічні атаки, трати грошей і часу впусту, зловживання алкоголем.

Глибокі причини виникнення тривожних станів та панічні атаки як один із їх наслідків

З поміж своїх комплексів, які реально стримують мене, ніби зв’язують мене мотузками і не дають ні рухатись ні іти вперед є комплекс що про мене подумають інші у моєму невеликому містечку. А вже із цього виникають інші – що треба робити, щоб не подумали погано, що говорити, що придумувати, звідки чекати підвоху та незручних запитань. Не повторюйте моїх помилок, якщо ваша ситуація хоча б трохи схожа на мою. Запам’ятайте: всім насправді не цікаво як ви, їм цікаво як вони. Що робити коли зустріли «небажану людину»? На те що вас питають ви можете не відповідати або говорити короткі загальні фрази, ні в якому разі не сміючись, говорити впевнено, без слабинки, щоб дати відчути небажаному співрозмовнику що з вас інформації не витягнеш і ви нецікавий співрозмовник. Також заваліть співрозмовника його ж питаннями. Спитайте: «А що ти? Як робота? Як на особистому фронті?». Нехай він розказує про себе і тратить сили, а якщо не хоче, то ви це побачите і швидше ввічливо попрощаєтесь і підете по своїх справах. Не бійтеся виходити у реальний соціум тільки через те, що ви про себе складали одну думку, а ваше життя повернулось інакше. Те, що ми думаємо у своїй голові, уявляючи певну ситуацію чи що про нас думають інші найчастіше не має нічого спільного із реальністю. Наведу свій приклад: я працював у банку, добре заробляв, але для хлопців хотів залишатись «пацаном», соромився щоб мене побачили однокласники чи одногрупники бо я працював у відділенні банку у магазині побутової техніки, соромився що я клею оголошення про кредити на стовпах і роздаю на ринку листівки із запрошенням оформити кредит. Я не змирився в душі із собою із такою роботою, тому треба було або не звертати уваги на думку людей і навчитися це робити або покинути її і не гнітити себе. Я все рівно бачив себе заробляючим в Інтернеті, але тоді не вистачило особистого «стержня», сили волі і підтримки близьких.

Те, хто ви зараз є, це те, що ви самі створили і ніхто у цьому не винен. Це результат ваших страхів, невпевненості, комплексів, способу життя та інше. Тому не потрібно нарікати на себе, потрібно аналізувати, виправлятися, відганяти різні негативні думки на зразок “Що про мене подумають інші?” Якщо ж прийшла така думка – відпусти її, не розвивай її далі. Ти на правильному шляху і в тебе все вийде і виходить зараз і ти сам бачиш ці позитивні зміни. Дій за покликом серця і ти не будеш обділений. А твої ПА – це знак, що ти збився із вірного шляху і потрібно перелаштувати свій GPS, щоб почати рухатись в правильному напрямку, незважаючи як далеко в бік ти зайшов.

Ще є така підступна річ коли вже став на шлях виправлення – сумнів у тому що щось вийде бо ти почав усе занадто пізно. Наприклад – мені вже 30, тому все починати занадто пізно, от якби я почав виправлятись коли мені було 25… По-перше запам’ятай – ніколи не пізно! А щоб так не думати задай собі питання – “А що якщо справді уже занадто пізно, що тоді робити? Не вдосконалюватись, скласти руки і сумувати, покинути все як є, деградувати, бухати і загинути чи попасти в лікарню або скалічити своє життя?” Ви ж не хочете цього, тому навіщо задаєте собі такі питання? А це і не ви – це ваша підсвідомість грає гру – прокручує надоїдливі нав’язливі думки у голові, адже нам дуже властиво сумніватись. Хочу порадити одне – сумнівайтесь, але при цьому робіть усе, що задумали для свого видужання та виправлення, робіть так, щоб це увійшло у звичку і тоді ви самі побачите як через місяць ваше життя зміниться на краще, а вже через два зміниться ще більше у кращу сторону. Тоді і відступлять попередні сумніви, а вірніше – більшість із них. А через пів року ви взагалі себе не впізнаєте, побачивши наскільки впевненішими у собі і щасливішими ви стали.

Читай далі: Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Я зрозумів одну зі своїх проблем – я боявся перебувати у соціумі, мені було у ньому дискомфортно. Це не виникло саме по собі, а виникло, як я вважаю, ще із дитинства, із моїх дитячих комплексів. Парадокс у тому, що, власне, перебування у соціумі мене не лякало, а навпаки – я люблю його, я вмію вдало пожартувати, люблю людей, а люди люблять спілкування зі мною, але сам бар’єр, коли я перебуваю вдома довгий час і починаю надумувати різні думки, заважає мені переступити крок назустріч спілкуванню, легкому життю без комплексів та відчуттю радості від кожного прожитого дня. Цей бар’єр формують якраз негативні думки, котрі сформовані довгими роками і вже переросли в певного роду установки. Зараз скажу одну цікаву річ, яка може Вам здатися потиріччям, а саме: самі ці думки не такі страшні, а от важливою є наша реакція на них, тобто, реакція фактично на те, що ми самі собі вигадали. Наприклад, у вас є одяг, який дуже обтягує тіло, а ви повні. Вам цей одяг подобається, але ви боїтеся його одягнути, бо здається, що проходячи головною вулицею містечка ви зустрінете худу і струнку однокласницю, що працює у банку на головній вулиці і вона засоромить вас. Ви починаєте прокручувати цю ідею в голові, думаєте, в який час краще йти щоб не зустріти цю однокласницю, зараз не піду бо буде обідня перерва і вона може вийти на вулицю; думаєте, що краще піти не головною вулицею, а обійти іншими, але якщо зустрінете її там? Або зустрінете когось із сусідів і вони вас побачать… або… і таким чином ця думка починає наростати неначе сніжний ком іншими неприємними думками і в кінці ви не ідете на вулицю або одягаєте інший одяг і залишаєтесь незадоволеною. Чому? Тому що справжня причина у вашому невдоволенні собою – зайва вага. Щоб повернути все на місце є два шляхи і перший – схуднути. Але це може бути нереальним, важким, виснажливим, на схуднення може піти декілька років. І є інший шлях, і саме він є  дієвим. Уявіть, що ви схудли, але у вас з’явилась інша надумана проблема – ви низького зросту і ніколи не виростете. Навіть на підборах ви низька. Що робити? Адже таку ситуацію не змінити. Вихід є: потрібно перестати бути заручником своїх власних думок. Не боротися із думками, не зупиняти їх, бо це – нереально, не приймати і не аналізувати їх, а просто пропускати їх повз. Виникла негативна думка, добре, нехай собі пливе далі. Подумали що ви товста, але одягнули улюблений одяг і йдете по своїх справах, не даючи іншим думкам нахлинути на вас. Ідете і радієте що у вас хороший настрій, у цьому одязі вам так класно, а сьогодні ще й вечером у вас заняття із танців яке ви дуже любите; а ще ви почнете ходити у спортзал і хоча ви і так класна, а через пів року будете ще і стрункою і сильною. Низька зростом? Ну низька, і низька, але я люблю себе такою як я є, і ще я подобаюся чоловікам, бо маю гарні очі. Думки на зразок цих потрібно культивувати частіше, але не потрібно замінювати негативну думку позитивною, просто треба пропускати негативні думки, що приходять в голову, не звертаючи на них уваги і жити у позитивному настрої. Ось чому, наприклад, медитація рекомендується багатьма і мною в тому числі не лише для боротьби із панічними атаками, а і для кращого пізнання себе. Медитація вчить не лише розслаблятися, а й відстежувати наші думки, будь які думки, просто спостерігаючи за ними і відпускаючи їх далі, не задумуючись над ними. Адже насправді більшість ситуацій є нейтральними, а це наші думки роблять їх неприємними, жахливими, надокучливими, тому потрібно вчитися відпускати негативні думки і не звертати на них уваги, щоб вони не мали впливу на наш настрій і стиль поведінки, а в цілому – на наше життя та можливість отримувати задоволення від життя. Вам це здається дивним і незрозумілим? Це нормально. Перш за все скажу, що медитація це не якась окультна наука чи містичний культ і тому подібне. Це певні практики вивчення себе і свого тіла, які базуються на спостереженні за собою у стані розслаблення, у фокусуванні на диханні, наприклад. Медитація це широке поняття і я дав лише коротко таке просте поверхневе пояснення для новачка. На сьогодні в Інтернеті і на телебаченні ця тема оповита містикою, чакрами, мантрами і так далі. Дехто думає що медитацією займаються лише буддисти і цьому потрібно спеціально навчатись. Скажу що все це зовсім не так. Медитацією може займатись кожен, у вільний час, у себе вдома чи фактично будь де. Це один із способів розвантажитись, очистити розум від думок, укріпити нервову систему, покращити здоров’я та загальний стан організму, доступний, простий і чудовий спосіб пізнати себе та зрозуміти свої проблеми. Багатьом медитація допомогла позбавитись від ПА. Звісно, це не панацея типу – ви почали медитації і ПА пройшли. Такого бути не може. Медитація це як один із багатьох інструментів боротьби проти ПА, який допомагає зрозуміти глибинні причини ПА, а також розслаблює та укріпляє нервову систему, але має використовуватись комплексно разом із іншими методами. Швидка медитація здатна за кілька секунд суттєво зменшити силу приступу панічної атаки, а за декілька хвилин повністю забути про нього. Медитація настільки позитивно впливає на нервову систему, що у багатьох місцях де раніше виникали панічні атаки вони просто не виникають, а якщо і виникають то мають значно меншу силу ніж попередньо та не є такими жахливими як раніше здавалось. Як я, автор цього сайту, використовую медитацію ви прочитаєте тут, а як на практиці використовую і медитацію і інші методи ви знайдете на цьому сайті в розділі «Щоденник панічних атак», де я описував що я робив щодня для того щоб побороти ПА. Це фактично, короткий щоденник кожного дня мого життя протягом певного періоду.

Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Читай далі: Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Знаючи те, що на своєму тривожному стані зациклюватись не можна, я вирішив не спостерігати за собою так детально. Я розумів і знав раніше, що детальний аналіз заважає позбутися тривожного стану, що потім провокує панічні атаки, але я хотів краще пізнати себе, виробити умовні рефлекси, що тривога та панічні атаки не несуть небезпеки, щоб організм перестав себе «ганяти по колу ПА», а також цей «експеримент» із спостереження над собою я робив щоб поділитися із вами  – моїми читачами, людьми яким цей досвід потрібний як підтримка і як засіб побороти свої власні панічні атаки та тривожні стани. Таким чином, я спостерігав за собою майже кожен день липня, але потім я якось полінувався один день, другий і побачив що коли я взагалі не думаю про ПА я став жити попереднім життям, не відчуваючи страхів та тривог, а дивлячись телевізор чи працюючи за комп’ютером я вже теж не відчував ніяких тривожних станів. Я почав більше часу присвячувати своєму хобі, більше робити цікавих та потрібних мені покупок. Досить часто в ці дні я їздив на почту і диво полягало в тому, що я вже не відчував там ніякої тривоги. Причому незалежно від того був я там зранку і стояв в великій черзі чи всередині дня майже без черги. Там де раніше я відчував ПА зараз я був як у спокійному місці – наприклад, як у себе вдома. Організм виробив умовний рефлекс. Отже, почавши діяти від супротивного – я почав бороти попередні страхи. Здається нелогічно, а це допомагає, бо це і є один із методів боротьби із тривожними станами загалом та ПА як їх частиною зокрема.

Розкажу ще про один момент. Десь тиждень я жив як і колись до ПА і тривожних станів і от одного дня у серпні я ліг спати пізно – о 3-й ночі. Прокинувся наступного дня десь близько 11-ї. Відчував я себе так жахливо, як ніби раніше я відчував себе із похмілля. Я зрозумів ще раз, що насправді проблема із нервовою системою, а не із алкоголем, як я думав раніше. Алкоголь може просто прискорити настання ПА у фазі декомпенсації, здатен посилити тривожний стан, але він не є причиною мого тривожного стану, як я думав раніше. Це сильне відчуття тривало десь перші 5 хвилин, а потім стало дещо слабшим. Я помолився – це переключило мою увагу. Потім я поїв, випив чаю та наперекір всьому почав працювати за комп’ютером і все знову «стало на свої місця». Я проаналізував чому так сталося. Справа в тому, що надворі всі ці дні страшенна спека + 36 С. Це фактор стресу для організму. Тим більше, що раніше зі мною на морі траплялись жахливі ПА і страхітливі стани після такої спеки + алкоголю. Також попереднього дня я дав посилену фізичну нагрузку – плюс нормальний кілометраж на велосипеді велику частину дороги під палючим сонцем. Для нервової системи це теж великий стрес. Також попереднього дня я двічі приймав холодний душ – типу загартовування – це теж великий стрес для нервової системи. Отже, забагато стресів за один день і от вам результат. Ось я тепер бачу, що саме помірними навантаженнями у моєму випадку загартовується нервова система. Є ще багато проблем, але є і очевидний прогрес, тому я вважаю, що на правильному шляху і принаймні я знаю як діяти в такій ситуації. Кожну перешкоду та місця, де раніше виникали ПА, яких я старався уникнути, я тепер навпаки чекаю з нетерпінням, це ніби можливість поборотися із своїм внутрішнім монстром. Кожен раз перемагаючи його я стаю впевненішим, а головне – щасливішим, бо кожного разу виникає велика радість. Це і є робота над собою. Але, ні в якому разі не подумайте, що якщо у вас виникали сильні ПА та тривога з похмілля, то потрібно частіше пити і наступного дня боротися із тривожним станом. ЗАБОРОНЕНО! Категорично не можна вживати алкоголь, взагалі, принаймні перші пів року, тому що алкоголь – це сильна отрута, психостимулятор, який дуже негативно впливає на діяльність нервової системи, а вона і так на даний момент хвора. Тому поки вона не укріпилася достатньо сильно – ніякого алкоголю, якщо хочете виздоровіти. Навіть пива. Ніякого взагалі. Без виключень. Ні на дні народження, ні на новий рік. Просто пограйте із собою гру «Чи зможу я» і розвивайте силу волі. Розвинута сила волі це додатковий плюс до зміцнення нервової системи, впевненості в собі, боротьби із комплексами і страхами і тим, що подумають про вас інші, тому це теж важливий крок у боротьбі із тривожними станами на панічними атаками. Тут ніхто нікого не змушує – хочете виздоровіти, маєте не вживати алкоголь, бо кожен випитий ковток знову повертає вас на крок назад.

Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Отже, я радий цим поділитися із вами – тим, кому це знайомо, і можливо зараз дуже потрібно. Що я буду зараз робити? Майже третя дня, і додрукувавши цю статтю я відчуваю себе досить класно, хоча сідав друкувати з певним дискомфортом. Робота концентрує нас на завданні і не дає поганим думкам лізти у голову, надто якщо робота подобається. Зараз неймовірно спекотно, я випив нещодавно велику чашку чорного теплого чаю, тому кофеїн має мене «неприємно будоражити», бо цього я раніше страшенно боявся, а теплий чай це теж певний стрес в таку спеку. Піду зараз зроблю легкі вправи з гантелями, трохи відпочину і в теплий душ, який закінчу холодним. Потім іду в прохолодний затемнений гараж на медитацію. Ось така у мене сьогодні боротьба. Вище носа – в тебе теж все вийде! Спробуй як я, принаймні спробувати тобі ніщо не заважає.

Читай далі: Як зменшити кількість панічних атак до 2-3 лише за один місяць, а їх силу на 90%