Панічні атаки допомогли мені змінити життя на краще – я кайфую від цього!

Сьогодні скажу мабуть абсурдну для багатьох річ – я вдячний своїм панічним атакам та тривожному стану, що вони у мене були. Поясню чому я так вдячний їм 🙂 Справа в тому, що ми самі досить часто не знаємо, що для нас добре, а що погано і живемо у цьому світі абияк. Ми слідуємо чужим ідеям і бажанням, установкам і порадам, ходимо на роботу бо так роблять усі, ідемо вчитися бо так потрібно і тільки дуже-дуже рідко дослухаємось до свого серця, яке насправді підказує нам що ми хочемо робити і як жити. Ми часто відмовляємося змінити навколишнє оточуюче нас середовище тільки тому, що почуватимемось винними перед кимось – перед батьками, які хотіли щоб ми стали юристами, лікарями чи вчителями і потратили кошти і силу на наше навчання; ми боїмося образити родичів, котрі допомогли знайти роботу і хоча вона нам не подобається ми не покидаємо її; ми їдемо закордон на роботу, щоб утекти від обставин і тільки спочатку там відчувається справді щось нове і цікаве, а насправді  усе залишається таким же – бо від себе не втечеш. Вам знайоме бодай щось із цього? Саме життя не за своїми бажаннями, виконування того, чого хочуть або очікують від вас інші і спричиняє постійний дискомфорт і стрес всередині вас – постійний, навіть коли ви спите, а додайте до цього ще стреси в особистому житті, на роботі, потік негативних новин, що ллється як бруд щодня із телевізора, алкоголь, сидячу роботу, запущений фізичний стан тіла – і якщо ви не реагуєте на це ніяк і продовжуєте повільно вбивати себе і мучити, організм же має якось реагувати на це? От він і реагує панічними атаками – зауважте, що хоча вони і неприємні, але ще ніколи нікого не вбили. Панічні атаки – це спосіб нашого мудрого організму донести до нас, що ми щось робимо не так, живемо не так, робимо не те що хочемо і так далі – у кожного причини індивідуальні, але їх можна підвести під певний спільний знаменник.

Я із особистого досвіду, та із досвіду інших людей, які перемогли панічні атаки можу сказати – панічні атаки дозволяють змінити своє життя у кращу сторону. Після того, як ви починаєте жити повноцінним життям, займатися улюбленою справою, підтримуєте своє тіло у здоровій формі (а, як ми знаємо, в здоровому тілі здоровий дух), займаєтесь роботою над собою шляхом медитації (очистка «мозкового сміття» –  відпускаєте різні нав’язливі думки, тривогу, страх), аналізуєте своє життя та поведінку відносно себе і оточуючих людей, вдосконалюєтесь – панічні атаки не будуть відбуватися, тому що їм просто немає чому відбуватися – відсутня причина, адже якщо палець притулити до холодного заліза, ви не обпечетесь – так і тут – відсутній той вогонь, який увесь цей час грів залізо, до якого ви торкались – вогонь – це в даному випадку тривога, невдоволення, погані думки і постійне напруження – свідоме і несвідоме.

Панічні атаки допомогли мені змінити життя на краще - я кайфую від цього!

Через два з половиною місяці, як я почав працювати над собою, я відчув наскільки на краще змінюється життя, якщо ви зрозуміли, чого ви дійсно хочете від нього. Панічні атаки допомогли мені зрозуміти – ти ідеш не туди! Після того, як я почав займатися ранковою зарядкою (або не тільки ранковою, а коли прокинусь), їздою на велосипеді на дальні дистанції, прогулянкою на природу, медитацією – я став кайфувати від буквально більшості усього, що я роблю протягом дня. Я радію, коли мені вдалося прокинутись рано і бачити, як прокидається місто і природа. Я даю невелике фізичне навантаження і знаю, що від цього я зразу відчую певний дискомфорт, але потім я буду енергійним і веселим протягом дня. Я іду в душ і мені приємна тепла вода і холодна вода, що загартовує мене, а потім знову тепла здається ще приємнішою. Вода змиває з мене втому від ранкової зарядки. Далі я знаю, що мене чекає гарячий і смачний м’ятний чай з булочкою та маслом і двома невеликими цукерками – якраз щоб насолодитись сніданком, і на цьому приємності не закінчуються – далі 10-хвилинна ранкова медитація. Я радію від кожного моменту життя і від очікування приємних безкоштовних простих щоденних речей, які приносять радість. Після медитації я одночасно дуже енергійний, але спокійний і можу сфокусуватися на своїх завданнях, – на тому, що я маю робити. Робота для мене теж приємна, бо приносить мені задоволення – і я з нетерпінням очікую її, бо те, що я роблю корисне для інших людей, я допомагаю їм у певний спосіб і також я радію від того, що це приносить мені, безперечно, матеріальне задоволення, яке я зможу потратити на себе і свою сім’ю, тобто знову принести радість собі і рідним. Я роблю те, у чому раніше сумнівався і я знаю, що це я створив сам, я це можу і я відчуваю впевненість у собі і своїх силах і можливостях; я більше не ходжу на нудну роботу, чекаючи коли закінчиться день, коли перестане дзвонити той дурний телефон, ходячи на постійні перекури і каву, які ще більше нервують і виконувати іноді зовсім ідіотські завдання начальника або колег, що вище за статусом у роботі, але десь зовсім далеко у розумі і таким чином просто проживаючи дорогоцінні миті свого життя. Я повністю інакше почав ставитись до алкоголю – хоча це порівняно легкий спосіб на короткий час отримати задоволення, потім прийде і розплата – похмілля та удар по нервовій системі і здоров’ю загалом, а радість від життя можна отримувати постійно, безкоштовно і без похмілля на другий день, а у випадку панічних атак алкоголь і взагалі заборонений, адже нервова система і так виснажена, а алкоголь тільки добиває її – саме тому, коли у всіх, хто вчора увечері випивав із вами – похмілля, у вас – нестерпні муки. Я схуд на обличчі, у мене зникли «боки», але я не прикладав до цього надто багато фізичних зусиль і не використовував спеціальної дієти. Ученні дослідили, що стреси негативно впливають на гормональний стан організму, що сприяє відкладенню жиру на животі і боках – думаю це саме мій варіант :-). І хоча я ще маю «животик», я люблю своє тіло таким, як воно є, проте я впевнений, що і живіт зникне. Якби не панічні атаки, що траплялися зі мною, які як дороговказ показали мені куди йти, це все траплялося б і надалі, і я впевнений – призвело б до більш сумних наслідків. Доречі, у тих місцях, куди я раніше боявся вийти через ПА, панічних атак я або не відчуваю або замість них тільки злегка частішає серцебиття і певний невеликий дискомфорт – ще не до кінця зник умовний рефлекс тривоги. Ці місця у мене – черга на пошті, в банку, місця, які я не можу покинути по своїй волі. Ось так, протягом двох з половиною місяців змінилось моє життя і якщо мій приклад вас надихнув, нічого не заважає вам почати робити хоча б дещо із перерахованого мною вище. Поступово ви прийдете до того, що зрозумієте, наскільки такий спосіб життя кращий і додасте інші пункти, або навіть знайдете щось своє. Я не кажу, що ви зміните усі свої звички кардинально, але почнете жити набагато краще. Я, наприклад, курю цигарки, після приблизно місячної перерви, але роблю це зазвичай увечері після завершення дня, або удень, але тільки коли мені захотілось, а не за компанію чи звичкою, наприклад, десь коли я спостерігаю за природою, але в загальному це 3-4 сигарети на день. Звичайно, це недобре, але я поки що так хочу. Проте, краще взагалі покинути курити, якщо ви страждаєте панічними атаками. Алкоголь не вживаю взагалі – і не хочеться, до того ж він заборонений під час панічних атак. Те ж саме із кофеїном – каву не п’ю, хоча я її і раніше не любив, а чай люблю трав’яний або зелений.

Бажаю Вам теж поступово стати на такий шлях, де Ви зможете робити те, що захочете і відчуватимете радість від життя. Насправді, життя складається із великої кількості маленьких моментів і чим більше таких моментів Ви зробите щасливими, тим щасливішим буде Ваше життя в загальному. І навіть, якщо це звучить дивно – нехай панічні атаки Вам у цьому допоможуть, адже зараз Ви на старті довгої, але цікавої і приємної дороги під назвою самовдосконалення.

Читай далі: Практична вправа щоб знайти свої причини панічних атак

Не дайте близьким завадити вам бути щасливим у роботі

Сьогодні розкажу як найрідніші близькі люди, які дійсно щиро бажають вам добра, можуть позбавити вас можливості добитися успіху у житті. Я вже писав, що для того, щоб позбутись панічних атак важливо займатися тією справою, яка тобі подобається, навіть якщо спочатку все здається дуже складно, нереально і приносить мало коштів. Не потрібно нікого слухати, крім свого серця і не питати порад у знайомих чи навіть найближчої родини, бо те, що відчуваєте ви – це основа і вам краще знати, що ви хочете робити, а думки рідних – це їхні думки, що базуються на їх досвіді і ставленні до життя, а досвід у кожного різний.

У мене був період, коли я зайнявся улюбленою справою, але тоді займався нею як хобі і коли воно почало приносити непоганий прибуток, а основна робота приносила хоч і більше грошей, але разом із тим постійний стрес, не подобалася мені і потім під час неї і великою мірою і через неї почали траплятися панічні атаки я вирішив цю роботу покинути, а хотів щоб хобі стало основним джерелом прибутку, присвятивши йому основний час. Я дурний вирішив порадитися із рідними і «поплакався» яка в мене зараз погана робота і як класно робити те, що я хочу. І що? Ніхто мене не зрозумів, навпаки, сказали що я все видумую, ніякого стресу немає, говорили що я добре заробляю, а моє хобі не здатне бути роботою. Відтоді ПА стали траплятися все частіше і витримавши ще близько року у тому ненависному банку, я звільнився із хворою нервовою системою. Спав по 16 годин протягом першого місяця після звільнення, не міг дивитись телевізор, нервував у публічних місцях і громадському транспорті, дуже мучився після випитого алкоголю і відтоді панічні атаки стали час від часу моїми супутниками. Це було 5 років тому. Якби я тоді, коли ще був здоровий покинув ту дурну роботу і почав робити те, що хочу, то я впевнений, що зараз я заробляв би досить гарні гроші, мав би сім’ю, був би щасливий і не знав би, що таке панічні атаки. Рідних винуватити я не можу, тому що рішення все рівно було за мною, але я надто пізно його прийняв через слабку силу волі, невпевненість і свої страхи і ось у що це все вилилось. То ж якщо ти зараз у такій ситуації як тоді був я і шукаєш як швидко змінити ненависну роботу – не вагайся і дій так як велить тобі серце, інакше все рівно прийдеш до того тільки набагато пізніше і втратиш купу часу як втратив колись я.

Після звільнення я не міг нормально працювати і довгий час лише розважався і серйозно не відносився до роботи. У мене з’явились погана звичка дуже часто розважатися з друзями і був взагалі відсутній режим дня. Я фактично не думав про майбутнє, не займався своїм хобі, котре могло вже тоді перерости у роботу. Якісь певні намагання почати працювати над своїм іноді з’являлися і якби я тоді зробив усе що замислив, зараз теж було б все інакше, але мені заважала власна невпевненість у своїх силах. Я вирішив поїхати закордон, знайшов там офісну роботу, але нервова система вже була хвора, робота монотонна і важка і я знову почав відчувати ПА, щоб їх знівелювати я почав пити алкоголь, бо не знав тоді що зі мною, а алкоголь трохи мені допомагав на певний час, а потім і взагалі «добив» хвору нервову систему. І вкінці я залишився ні з чим – приїхав додому і опинився там, і з тією ж сумою грошей де і був 4 роки тому. Проаналізувавши все своє життя, я почав робити те, що приносило і задоволення і прибуток – оте моє давнє хобі. І вже за три місяці я почав заробляти удвічі більше ніж середня зарплата в місяць і тут на мене чекав удар – панічні атаки, стрес, розставання з дівчиною – коротше кажучи я не знав що таке ПА, що зі мною відбувається і працював розумово, перенавантажуючи свою нервову систему. На півтора місяці я «вибув» із колії роботи, зате після психолога я зрозумів що зі мною і почав працювати над собою. Почав притримуватись режиму дня, і не зважаючи на довгий ремонт вдома старався робити і зарядку і фізичні навантаження і працювати над своїм хобі, яке стало роботою і почало приносити прибуток.

Не дайте вашим близьким завадити вам бути щасливими у роботі

І ось добираюсь до головного. Символічний «удар в спину» іде від рідних коли не чекаєш. Вони підтримують, переживають, але по-своєму – у міру свого розуміння. Коли я за свої зароблені кошти протягом півтора місяця купив гірський велосипед, смартфон, екшн камеру, квадрокоптер і купу дріботні типу лампочки-економки, якась їжа і таке інше – то це до уваги не береться, але бажаючи тобі добра, всі рідні хочуть, щоб ти ішов працювати на «нормальну» роботу – «як усі» і неважливо, що я лишень почав робити те що хочу і вже заробляю вдвічі більше як середня зарплата в країні, все це до уваги не береться. Найгірше те, що цих грошей поки що мало, щоб зняти собі окреме житло і повноцінно працювати окремо, але я до цього прагну і я цього досягну. Аргументи рідних стають дедалі частішими і сильнішими – то ніби жартома, то і всерйоз і іноді так і хочеться крикнути – я вже одного разу вас послухав і що з того вийшло? Але ж справа у мені, а не в рідних, просто у них такий світогляд. Ніхто ані разу не підійшов і не поцікавився що саме я роблю, як я заробляю, я не пояснював, що у мене є перспектива заробляти більше і більше, а не отримувати фіксовану «пайку» щомісяця, яку з’їсть інфляція, що є перспектива мати пасивний дохід – все це пусте. Два місяці щодня був як не ремонт то перестановка меблів і ти ніби і не робиш нічого важливого, але і спланувати день нормально не можеш, та і на роботу це теж не схоже, потім почались сільгосп роботи у селі, а коли нарешті «розвиднилось» і почав робити те що хочу сплановано і щодня, як повноцінну роботу, то у рідних закінчилась відпустка і вони ходять на роботу, а я працюю вдома і їм мене ніби шкода, і ніби щось не так і починаються «поради» по роботі. Це їхнє бачення, а не моє. Мені і лікар сказав, що найближчі пів року краще не будувати грандіозних планів і по роботі в тому числі. Я не хочу ні на яку роботу «на дядю», я не хочу їхати ні за який кордон, я хочу робити те, що мені подобається і я знаю, що якщо я буду дисциплінований і працюватиму постійно я досягну тут неабиякого успіху, але мені потрібен час, який  нарешті вирішив присвятити тій роботі, яку люблю і хочу робити. Я зароблю тут набагато більше ніж за тим кордоном і почуватиму себе комфортно. Я більше не зроблю такої помилки як раніше, не послухаю нікого крім себе, я впевнений у тому що я хочу і впевнений у собі, якщо ж у мене не вийде, то за це рішення відповідальність нестиму тільки я сам, а якщо захочу піти на роботу «на дядю», яких уже перетерпів чи поїхати працювати закордон, то зможу це зробити і пізніше. Я розумію, що рідні переживають бо час летить, але саме зараз я намагаюсь зробити дві справи – видужати і забезпечити основу свого майбутнього, а якщо я піду на якусь «нормальну роботу» то через певний час покину її і повернуся до того, що роблю зараз тільки знову втрачу час. Можливо їм небайдужа думка родичів, сусідів, знайомих? Можливо їм і небайдужа, але мені на ту думку байдуже і я знаю що роблю.

Дивним є те, що всі рідні визнають мене розумним, бо і роботи у мене були престижні, але я їх ненавидів і в школі вчився на відмінно і в університеті мав успіхи і знаю декілька мов, але коли доходить до обґрунтованої мною позиції що я можу робити те, що я хочу, що я можу поступово створити власну справу і вже її маю, просто можу і хочу розвинути її у більших масштабах, – найближчі люди мені не вірять. Вони цього не показують, але це видно по їх поведінці. Як так може бути я не знаю, але від тої зневіри стає не по собі і якось прикро. Вірить і знає лише одна сестра, яка сама працює у схожій сфері. Але я на своєму шляху цього разу і не відступлю від того, що хочу робити. Сподіваюсь, мій досвід буде корисний і вам, якщо ви сумніваєтесь і зараз читаєте цю статтю – плюньте на думку інших і слухайте своє серце, воно не обмане, бо воно знає що для нього – тобто і для вас – краще.

Читай далі: Панічні атаки допомогли мені змінити життя на краще – я кайфую від цього!

Перевтома та її вплив на тривожний стан і панічні атаки

Хочу сьогодні поділитися важливою інформацією для тих, хто бореться із панічними атаками та вже досяг певного успіху або може поки що успіхи не такі очевидні, але ви у процесі. Отож, як ви вже знаєте, поняття панічна атака тісно пов’язане із іншим поняттям – тривожний стан, який є дуже дискомфортним, існує постійно, на відміну від ПА, приносить постійний дискомфорт, має здатність впливати на позитивний стан людини і він є ніби режимом очікування панічної атаки. Відчуття досить неприємне і цей тривожний стан досить часто саму панічну атаку і запускає. За перші два місяці я добився великого прогресу і протягом другого місяця боротьби із ПА я майже забув про тривожний стан, хоча протягом першого місяця я відчував його майже щодня, а особливо зранку, коли тільки прокинувся.

І ось, раптово, одного вересневого ранку, на третьому місяці боротьби із панічними атаками, прокинувшись у неділю зранку я знову відчув той неприємний приступ тривоги. Я прокинувся зранку, десь о 6-й від неприємного відчуття ніби мені щось заважає. Потім знову заснув. Потім мене розбудив будильник і я його вимкнув, але знову відчув те неприємне відчуття, яке мав коли тільки почав боротися із панічними атаками протягом першого тижня і вживав заспокійливі таблетки. Хочеться ніби встати, але ще зарано, встанеш – робити нічого не можеш, якась тривога на душі, лягаєш спати, а заснути не можеш, потім засинаєш – погані сни сняться, знов прокидаєшся – ось приблизно такі симптоми. Я знову заснув і потім ще раз прокидався, але спав знову. Я проаналізував ситуацію і вже знаю, чому так сталося, а виною всьому цього разу стала фізична перевтома. Підкреслю, саме перевтома, а не втома.

Фізичні навантаження дійсно зміцнюють нервову систему і допомагають їй укріпитися і є важливим елементом у комплексній боротьбі із панічними атаками, але саме помірні фізичні навантаження, які викликають приємну втому, але ні в якому разі не перевтому! Цього разу я підтвердив це на власному досвіді. У мене у бабусі і діда є присадибна ділянка біля хати, де вони вирощують зокрема і картоплю – куди ж без неї. Потрібно було їм допомогти зібрати урожай і перенести мішки у глибокий погріб із крутими сходами. В той день я втомився, навіть трохи більше ніж звичайна втома. Проте я побачив, що не відчуваю звичайної радості, яка настає за годину-дві після того як в міру потрудився, а потім прийняв душ і вже повний сил та енергії можеш робити щось інше. Цього разу цього не було, а це означало одне – перевтома. Наступного дня, в п’ятницю, я почував себе добре і займався розумовою працею на комп’ютері, але вже у суботу, не встигнувши відновити сили прийшлося знову копати інший город, причому вручну, вибирати картоплю, а в довершення, коли вже зовсім втомився – носити мішки за 300 метрів від місця, де копали картоплю, по нерівній місцевості – під високий горбок, між будівлями. Мені було важко і я навіть себе не впізнавав, почуваючи ніби не маю сили, але мішки таки доносив. Я сильно перевтомився фізично і ліг спати досить рано – о 10-й вечора, хоча зазвичай лягав спати о 1-й ночі. І ось посеред ночі і рано мене підняла зі сну невідома тривога, я знову засинав і прокидався і в загальному проспав аж до пів першої дня! Я відчув, що погано себе почуваю. Проаналізувавши вплив фізичних навантажень на нервову систему я знайшов підтвердження, що взагалі фізична праця це певний стрес для нервової системи, а дуже важка фізична праця, ненормована, без режиму і декілька днів поспіль – це великий стрес для нервової системи. Хочу нагадати, що люди, які страждають на панічні атаки по суті мають хвору нервову систему і як і будь-який інший хворий орган чи систему організму її потрібно поберегти під час лікування та одужання. Я ж зробив навпаки – перевантажив завеликою фізичною працею нервову систему і одразу відчув наслідки – тривожний стан, що його я до того не відчував практично більше місяця. Це як коли б хворому на діабет дали з’їсти шоколадку щоб перевірити, як там справляється його підшлункова залоза, що виробляє інсулін. Звучить абсурдно? Ось так і з нервовою системою, але чомусь часто мало хто в це вірить. Особисто я зранку відчув себе так тривожно, як раніше відчував себе після доброї дози випитого алкоголю попереднього вечора.

Перевтома та її вплив на тривожний стан і панічні атаки

Отож, на власному досвіді я переконався, що фізичні навантаження під час лікування панічних атак та тривожних станів мають бути помірні та посильні, але НЕ бездумні, а будь-які перенавантаження, в тому числі і фізичні – не припустимі. Наприклад, частою помилкою родичів хворого на панічні атаки є різкі навантаження хворого фізичною роботою, хатніми обов’язками та всіма речами, яких хворий на панічні атаки до цього не робив – так ніби від цього він візьме і одразу стане здоровим. Це неправильно і може тільки погіршити загальний стан людини, хворої на тривожний стан та панічні атаки. Якщо у людини виник серйозний дисбаланс між фізичною та розумовою активністю (наприклад, цілий день за комп’ютером, на авто або громадському транспорті і ніякого спорту взагалі, а вихідні – алкоголь) то вирівнювати баланс потрібно поступово. Особисто я почав щодня їздити на велосипеді зранку – бо мені так хотілося і було зручно. Через тиждень я почав кататися в обід або увечері і не щодня, а вже два-три рази на тиждень. Те ж саме із фізичною зарядкою – іноді робив її зранку, а іноді вдень, а іноді не робив взагалі. До комп’ютера я взагалі два перші тижні не підходив. Бо не лише не відчував тяги, а й навіть відчував якусь відразу. За місяць я сам за власним бажанням і тягою поступово почав все більше працювати за комп’ютером, але обов’язково чергую це із фізичними навантаженнями – велосипед, іноді плавання, гантелі. Тобто, я чергую фізичні і розумові навантаження, живу за режимом дня і хоча лягаю досить пізно, проте прокидаюсь щодня і лягаю спати майже в один і той же час – а для відновлення нервової системи це теж дуже важливо. Хочу щоб ви звернули увагу на те, що все має бути збалансовано – праця і відпочинок, фізична і розумова праця. А там, де виникає дисбаланс, організм сприймає його як тривогу і це може спровокувати ПА або тривалий тривожний стан і тут не має значення що стане спусковим механізмом, який спровокує панічну атаку – розумове перевантаження, фізична перевтома чи алкоголь – ваша нервова система хворіє і поки вона лікується, її НЕ потрібно виводити з рівноваги будь-якими видами стресу, адже це тільки на довше відтягне процес повного видужання. От коли видужаєте повністю – тоді можна буде бути готовим і іноді допускати певні стресові стани, хоча краще без них, а поки що – бережіть себе і не давайте різко виводити себе з рівноваги.

Читай далі: Не дайте близьким завадити вам бути щасливим у роботі

Завершення 2-го місяця боротьби з ПА. Підсумки і висновки.

Ось уже минуло 2 місяці із того часу, коли я почав свою боротьбу із панічними атаками. Перший місяць був липень, а другий – серпень і я вам скажу, що різниця мій двома цими місяцями просто колосальна, як і різниця у моєму стані в загальному. Якщо липень був майже без панічних атак, але у постійній боротьбі із тривожним станом, невпевненістю та намаганням заставити себе жити по режиму дня вперемішку із постійним ремонтом вдома та неможливістю повністю сконцентруватись на власних завданнях то серпень ознаменувався тим, що було кілька панічних атак, але майже повністю зник тривожний стан, що особисто для мене набагато важливіше. На другий місяць боротьби із панічними атаками я почав нормально прокидатись – без жахливого дискомфорту одразу тільки відкривши очі. Справедливості заради скажу, що того режиму дня що я хотів я не добився, але щодня я лягав спати о 2-й ночі і прокидався о 10-й ранку. Щодня у мене були присутні ранкові молитви, проте ранкову зарядку робив не завжди. Кожного дня я робив медитацію, іноді по два рази на день, але без режиму – коли вранці, коли вдень, а коли вночі. Поїздки на велосипеді були хаотичними – коли є бажання і натхнення. Далеко у ліс теж часто не їздив, але відкрив нові місця для поїздок – річку. За цей місяць займався розумовою працею – під контролем, не перенавантажуючи себе, стараючись збалансовано проводити день де були б і фізичні навантаження і розумова праця і відпочинок, хоча іноді і доходило до пікових розумових навантажень – у дні коли потрібно було багато працювати. У серпні розумова праця давалася набагато легше ніж у липні, так як у всіх здорових людей. У червні-липні я не міг всидіти за комп’ютером, мене постійно ніби щось хотіло підняти з-за нього і я хотів втекти від нього або у мене починались панічні атаки. В серпні я почував себе за комп’ютером усі рази цілком природно, окрім одного про який розкажу трохи згодом.

ПА які трапилися в серпні трапились не випадково і завдяки їм та самоаналізу я виявив, як я вважаю, основну причину моїх панічних атак – неможливість вільно покинути певне місце, коли ти залежиш від обставин і не можеш керувати ситуацією. Як я вважаю, це у мене сталось від роботи в банку, яка приносила мені багато стресу, від якої я хотів звільнитися, але всі рідні та близькі говорили мені що потрібно залишатися. Це завдяки моїй слабкій силі волі і небажанням рішуче взяти життя у свої руки. Зараз я це розумію, а тоді не був взмозі чи просто не хотів або може не був готовий зрозуміти. У серпні я провів такий собі психоаналіз. Я сів і виписав коли у мене траплялись панічні атаки протягом останніх 5-6 років – усе що пам’ятав і виявив що майже у всіх випадках панічні атаки траплялись через неможливість покинути певне місце по своєму бажанню, коли я залежу від ситуації і не керую нею. Далі ви побачите як це було на практиці у серпні цього року – це, нагадаю, закінчується другий місяць як я почав боротися із панічними атаками. Отож. Коли стались у цьому місяці ПА і як це було.

Я мав їхати у велике місто з другом машиною і якщо раніше я поїздок побоювався і про всяк випадок брав із собою таблетки або пив слабоалкоголку, то цього ранку я встав раніше, зробив ранкову зарядку, сходив у душ і пішов у гараж на медитацію і хоча вона пройшла доволі тривожно і важко було сконцентруватись, в дорогу я їхав повен сил і енергії, а також радості. Ага, ще скажу, що хоча я увесь липень і перший тиждень серпня не курив, потім мені знову захотілося. Це було 3-4 сигарети на день, іноді менше, але куріння було присутнє. Ніяк на ПА воно не впливало і якщо раніше викурена цигарка провокувала тривожність, то тепер я відчував себе так, як коли починав курити у 18 років – нормально. Я не кажу, що куриво це добре, просто у такий спосіб зокрема я вирішив перевірити свою нервову систему і навіть тут позитивний результат уже є. В поїздці я теж курив і не відчував дискомфорту і тривоги як раніше це було у мене після цигарки в дорозі. В місті ми ходили у людних місцях і все було ок, але потім ми пішли на каву. Я знаю що кави мені краще уникати, але хотілося перевірити себе. Я випив амерікано з молоком і чи то через накрут чи через кофеїн, але я відчув тривожність. Вона не була сильна, але дошкуляла мені знову. І ось в мене з’явилось пів години у машині наодинці. Я заплющив очі і почав медитацію. Вона була досить успішна, але прийшов друг і я її не завершив. Я відчув себе після медитації спокійно і класно. Проте, ми пішли поїсти. У кафе у мене часто траплялись ПА саме через те, як я тепер уже знаю, що тут треба чекати і не можна покинути місце поки не принесуть поїсти, поки не поїси і поки не заплатиш – тобто я не можу сам покинути місце, коли захочу. Тут ще й друг сказав, що можливо йому прийдеться відлучитися на дві години і мені прийдеться чекати, в мене промайнула думка, що тут не обслуговують карткою, а лише готівкою, а готівки у мене немає і мене не відпустять звідси поки не прийде друг, а це означає що аж дві години мені не можна самому, за своєю волею покинути місце. Як результат – в мене сталася панічна атака, вона наростала, але я не хотів з нею боротись ні диханням, не хотів іти в туалет чи пройтися. Я почав просто їсти, говорити з другом і хоча ПА була досить неприємна і ще й трапилась після того як їх взагалі довгий час не було, але я не здався і не дав себе налякати. Я був таким собі спостерігачем власної ПА, але не сконцентрованим спостерігачем, а дещо байдужим. Друг мій не пішов нікуди, але не через ПА – бо я йому не признався, а ми просто поїли і тоді пішли. Далі все було ок і я був радий що здолав панічну атаку без медикаментів чи алкоголю.

Друга ПА сталася за два тижні, коли я із сестрою пішов у паспортний стіл подати документи на закордонний паспорт. У місцях де людно, черга і потрібно чекати в мене часто ставались ПА – це банк, пошта або маршрутка – місця які я не можу покинути по своїй волі коли я захочу – так трапилось і в паспортному. Перспектива що треба довго стояти в черзі, заповнювати анкету і здавати відбитки пальців, а також що працівник може побачити що я нервую – всі ці думки налякали мене ще більше і спровокували тривогу у панічну атаку, але я не здався, бо треба було зробити ксерокопії – я не дав страху налякати себе ще більше, бо я знав що таке вже траплялось і нічого зі мною не станеться – я просто взяв свої документи і документи сестри і пішов в інше приміщення робити ксерокопію. Вийшовши на вулицю приступ панічної атаки якраз прогресував і мені навіть ніби затуманювалось в голові, у висках бумкав тиск, але я пішов робити копію. Нормально, спокійно пояснив які копії і яких сторінок потрібно зробити – саме головне робити все без поспіху, хоч це і важко. Чесно – було дуже важко, з’явилась навіть чергова думка що тут мені доведеться чекати знову поки зроблять копії, а піти з місця коли захочу я не зможу, бо залишу документи не лише свої, а й сестри і не заплатив гроші, але я відчував і певний кайф у цій ситуації, як не дивно це б звучало, – я відчував, що я борюсь із внутрішнім монстром і саме зараз іде цей бій. Я наперекір усьому борюсь, роблю те, що мав не зважаючи на те як погано зараз себе почуваю, я не здався – не випив таблетку, не випив алкоголю, не втік додому – я тут, стою і роблю копії. Зробивши, я спокійно помаленьку вийняв гроші і спокійно заплатив, подякував і пішов. Тепер у паспортному я стояв нормально, панічна атака пройшла і я був задоволений результатом. Борючись із приступом я не боявся його панічно як раніше, я знав що я НЕ помру в цей момент і в мене НЕ стане серце і я НЕ збожеволію від цього приступу, я знав, що це просто такий стан організму – неприємний, навіть із відтінком жахливого, але треба його перечекати. Потім, якщо такі ситуації траплятимуться частіше організм побачить, що нічого страшного в даній ситуації немає, виробить рефлекс що боятись тут нічого і ПА, принаймні в цій ситуації, траплятись більше не будуть.

Ще один раз коли в серпні трапилась ПА не підпадає під моє загальне правило – ПА трапляються там, де я не можу самовільно покинути місце, тому що залежу від обставин або волі когось іншого. Був звичайний день, я встав пізно – десь біля 11 ранку. Поснідав, зарядку не робив, медитацію теж не робив і сів за комп’ютер. Як завжди, друкував англомовну статтю і відчув панічну атаку. Вона трапилась дуже швидко – ніби нізвідки. Почала наростати досить швидко і сильно. Я дописав статтю попри неприємні відчуття і сказав сестрі, що на мене нагрянула ПА. Я встав і почав збирати у рюкзак речі – пляшку з водою, телефон, рушник – робив це дещо знервовано, швидко, але без паніки. Потім вийшов надвір і пішов у гараж, сів на велосипед і поїхав. Як тільки почав їхати, я забув про панічну атаку. Їхав середнім темпом, повільніше ніж завжди, спокійно. Проїхав по місту, поїхав за місто, по польовій дорозі до річки на дикий пляж. Там є багато місць де можна сісти під деревом наодинці і милуватись річкою – ці місця я відкрив тільки цього року коли почав кататись на велосипеді. Тільки я сів на велосипед я одразу забув про ПА. Мабуть в крові було забагато адреналіну і забагато розумової нагрузки та замало фізичної – виник дисбаланс, але це така моя здогадка. Після річки я поїхав у ліс, там розвів вогонь і піджарив ковбасу. Після цього я провів медитацію у лісі. Потім я довго читав молитви. Виїхав з добу біля 3 дня, а повернувся десь біля 7 вечора. Помився і сів доробив за комп’ютером усю роботу яку мав із купою енергії.

Ще одного разу я відчув певну сильну тривожність, але не ПА за столом у бабусі, після того як різко із дому і від комп’ютера сів на велосипед і в швидкому темпі проїхав 3 кілометри. Ми вечеряли на вулиці, за столом, але факт що не можна покинути родину і піти із за столу, тобто факт, що я не можу самовільно покинути певне місце вкотре зіграв свою роль. Дуже хотілося вийти із за столу і хоча б пройтися до туалету і назад, але я не зробив цього, просто їв. Приступ тривоги пройшов швидко – десь хвилин за 5 або навіть менше.

У серпні я жив за графіком, хоча і далеко не таким як я собі придумав. Врегулював режим сну і підйому. Балансував фізичні навантаження і розумову працю, хоча фізичних навантажень, безперечно, було замало. Головним плюсом і допомогою номер один вважаю медитації, не знаю всіх тонкощів, але вони діють і допомагають. Якщо коротко – можна порівняти із корзиною на робочому столі, куди ідуть видалені файли, а потім її треба очистити – так і наш мозок потрібно чистити від всякого сміття – непотрібних думок і установок. Хоча в загальному у медитації незрівнянно ширший спектр дії.

У серпні я вже фокусувався не над самими панічними атаками та як їх долати, коли вони виникають, а над глибинними причинами. Я дуже зрадів і відчув полегшення, коли взяв ручку і листки А4 і почав писати коли виникали в мене панічні атаки. Я знайшов стільки співпадінь і закономірностей, що і сам здивувався, адже раніше я думав, що я і так все це знаю і немає потреби писати лишній раз на папері. Неправильно – потреба писати є і вона необхідна, тому що так можна легко, швидко і просто виявити певні неправильні установки, дії, страхи, комплекси, а потім постаратись викорінити їх, замінити на позитивні, скоректувати.

У серпні я випадково відкрив для себе по-новому читання. Ми завершували ремонт вдома і я декілька днів жив у бабусі. Випадково знайшов стару художню книгу про відносини і життя в українському селі в середині ХХ століття. Я почав читати і мені дуже сподобалось. В перерві між роботою – перекладами та написанням свого матеріалу я читав у садку або в хаті і це дуже класно – теж дуже здорово відволікає і приносить задоволення.

У серпні, я як і планував, майже перестав детально аналізувати як я себе відчуваю, коли трапляються ПА і тому подібне. Саме тому я не веду Щоденник ПА як раніше, а просто додаю туди пости не щодня, а коли вважаю за потрібне.

Цікавий випадок із алкоголем. Я свідомо відмовився від алкоголю, тому що шлях поз буття панічних атак довгий і він несумісний із вживанням алкоголю. Уже два місяці не вживаючи алкоголь, я вирішив як мій організм відреагує на нього. Зараз поясню як саме. Нагадаю, що панічні атаки в мене траплялись дуже часто на другий день після великої кількості вживання міцного алкоголю. У моєї тітки 24 серпня День Народження. Зібрались усі вдома в бабусі. Сіли на вулиці. Я вирішив спробувати випити трохи шампанського. Скажу що в разі «удачі» – відсутності ПА на другий день, я не збирався вживати алкоголь, а просто хотів перевірити що і до чого. Я пив маленькими стопочками, їв багато різних страв – і м’ясних і фруктів а загалом за вечір випив десь 2 бокали шампанського. Скажу, що я взагалі не сп’янів. Не знаю, чи то я за 2 місяці так відвик від алкоголю чи то якість шампанського така погана, але на другий день я відчув щось схоже на похмілля, причому не зразу, а через дві години після того як прокинувся. В цей день вдома продовжувався ремонт і потрібно було багато чого носити і піднімати і переставляти. Пити не хотілося, з рота не воняло, але була важка голова і неприємно часто билося серце, часто випадаючи з ритму. Раніше я коли таке відчував, починав боятися, нічого не міг робити, мені було важко сконцентруватися і я починав лякати себе, що досить швидко призводило до панічних атак. Щоб їх уникнути я ішов по пиво – тобто замкнуте коло. В той день я зробив інакше. Хоч їсти не хотілося – я поїв, випив міцний чай. Серце почало неприємно швидко калатати, раніше я б вже почав тривожитись, але не цього разу. Я пішов до річки, сів під деревом, взяв телефон і написав велику статтю, якраз поки робочі встановлювали вдома опалення. Виникла думка, що я хочу пити – але не пива чи слабоалкоголки. Я дописав статтю і пішов у магазин. Купив кока коли, в якій багато кофеїну і це мені не рекомендовано і купив усім домашнім по дві пачки морозива різного виду. Прийшов у гараж, напився коли, потім з’їв пачку морозива і знову запив колою. Пішов купив цигарок і хоч в такому стані не варто пити кави, міцного чаю, коли з кофеїном і курити, а лише бажано чиста вода і багато, я це все зробив ніби щоб спровокувати ПА, але її не було і тривоги не було. Але почував я себе трохи недобре, серце калатало, а я пішов наперекір – поїв бутерів з ковбасою і сиром і запив колою. Продовжив хатню роботу. Я відчував себе героєм ситуації – я боров те, що мене раніше лякало. Про алкоголь скажу що не варто було його пити. Відчував я себе набагато гірше порівняно із попередніми днями без нього, хоч і випив взагалі нічого, але зрозумів що якщо алкоголь був присутній вечером, то потрібно наступного дня потрібно відновити нервову систему перебуванням на природі, не навантажувати її, пити багато води, їсти щось легке, не палити і не вживати більше алкоголю, а взагалі – відволікатись чимось і не сидіти в чотирьох кутках. Алкоголь не приніс мені задоволення, але я побачив що навіть нікчемна доза здатна вибити організм з колії, відчути себе погано. Це ніщо інше, як звичайна отрута – так відчуваєш себе схоже коли надихаєшся парами фарби.

Неліричний відступ: У серпні я купив квадрокоптер і пішов із сестрою його запустити. Поскільки я часто буваю на природі і знімаю відео та фото у мене були на нього певні плани і як релаксації так і зйомки, але він взлетів вгору, а коли я нажав кнопку «повернутися назад» він просто почав з великою швидкістю летіти від мене і заразом підніматися вгору. Хоч було проведене калібрування і все як потрібно, нікому не раджу вмикати дійсно «безголовий режим» – headless mode. Ми де тільки не шукали – не знайшли J

Завершуючи серпень, я можу сказати, що в загальному я задоволений результатом, хоча багато із того, що я хотів я не зробив, але в загальному рух іде у правильному напрямку. В вересні серед основних планів – скоректований режим праці і відпочинку. Збираюся прокидатись дуже рано – о 6-й ранку, далі молитва, зарядка, медитація, поїздка велосипедом, душ і нормована розумова робота. Також протягом дня збираюся додати гантелі, які ще маю замовити. В плані розгрузки і задоволення хочу замовити вудку і іноді їздити у віддалені місця на рибалку на річку – не так для риби як для задоволення процесом і відволікання. Окрім медитацій ще хочу спробувати додати афірмації і, можливо, автотренінги, а також візуалізації і оцінити їх ефект – що це все таке, можете пошукати в Мережі – там багато інформації про це, тому принаймні поки що не буду описувати тут про це детально. Результати за вересень теж постараюсь опублікувати, а взагалі, я завжди ділюсь на цьому сайті своїми враженнями і інформацією, яка на мою думку є важливою в аналізі та боротьбі із панічними атаками і тривожними станами, а мій досвід може допомогти і вам – людям, що відчувають панічні атаки та хочуть їх позбутися, тому буду дуже радий, якщо мій досвід стане корисним для вас і допоможе побороти панічні атаки.

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками. Ми часто думаємо, що батьки нічого не розуміють в сучасному світі і дуже помиляємося. Припустимо, що це так, то чому ми не допомагаємо їм, а гордо стараємось показати що ми самі все вміємо, демонструючи власну гордість?

І ми і батьки з’явилися в цей світ не випадково. Ми пов’язані як родина не спроста, а з’явились виконати якісь певні цілі. Ми потрібні батькам, так як і батьки потрібні нам. Поки у наших відносинах із батьками не буде гармонії, порозуміння і злагоди, доти в нас не буде повноцінного гармонійного особистого життя, а будуть завжди невідомі і відомі проблеми.

Думаєте, це не важливо? Як це впливає на панічні атаки? Наприклад, якщо через якісь причини батько не надає належної уваги сину у дитинстві, вони живуть відокремлено, між ними не встановлюється необхідний зв’язок, а прірва зростає. У старшому віці це переростає у конфлікти, непорозуміння і наростання негативу – особливо якщо син і батько живуть у одному будинку. Вони бачать світ по різному, у них немає точок дотику. І тут ні до чого, я вважаю, твердження що це боротьба чи суперництво – у нас усіх є розум, який все аналізує і здатний адекватно з людської точки зору оцінити ситуацію, ми не тварини в повному розумінні цього слова. І саме тут син починає стримувати емоції, внутрішній конфлікт наростає, досягнути певних висот в житті він теж не дає – бо організм не здоровий, не може цього зробити, батько ще більше невдоволений – і виникає замкнене коло.

Що ж робити? Чи потрібно ображатись на батька? Ні в якому разі. І не тільки тому, що батько тебе виховав і виростив у складний час, як би важко йому не було. А головне – гармонія. Якщо у вас в дитинстві з батьком не було тісного спілкування, його можна налагодити зараз. Якщо батько вас зневажає, сумнівається у ваших силах чи можливостях, потрібно справами і досягненнями довести протилежне. Але не показово, а поступово, щоб це не було метою номер один. Для початку треба навчитися спілкуватися з татом. Коли він кричить – не кричати у відповідь, а якщо не можете стримати гнів – піти в іншу кімнату чи на вулицю. Це не поразка! Спочатку буде дуже важко, але це потрібно вам обом. Після того як ви заспокоїлись, обов’язково прийди на розмову і спокійно поясни батькові у чому на твою думку він не правий. Поясни не нервуючись. Може бути так, що неправий саме ти, тоді визнай це. Але якщо ти правий – доведи свою думку. Навіть якщо батько публічно перед тобою це не визнає, він це зрозуміє. І наступного разу згадає про те що і ти буваєш правий, але не покаже цього. І так раз за разом буде легше. Руйнування старих стереотипів справа нелегка, але благородна, а головне – необхідна.

Більше розмовляй з татом на різні теми, давай поради, в яких впевнений сам. Паралельно із цим роби те, що тобі подобається, самовдосконалюючись. Батько побачить позитивні зміни у тобі, хоча і не скаже про них, принаймні не скаже одразу. Коли ти почнеш достатньо заробляти – не хизуйся цим, а краще допоможи родині – наприклад, купи морозилку або новий телевізор. Батько це оцінить. Але пам’ятай, що твоя довгострокова мета – створення свого родинного гнізда. Старайся проводити з батьком час на вихідних – на рибалці, у поході за грибами, готуйте разом гриль. Навіть якщо батько керує – не сперечайся з ним, а треба слушну пораду – не мовчи, а вислови свою думку.

Дуже важливими у особистісному розвитку є добрі відносини із батьками

Ніколи у розмовах з іншими, навіть з членами родини, чи тим більше на людях не дорікай батькові, а поза його спиною не засуджуй його, говорячи, що він не правий чи робить щось не так. Це твоя і його справа, тому можеш сказати особисто йому, що саме тобі не подобається чи тебе не влаштовує.

Якщо батько агресивний, не відповідай йому агресією у відповідь. Можливо він не розуміє на даний момент чому так поводиться, але ти ж працюєш над собою, аналізуєш, тому мусиш саме ти зрозуміти свого тата і допомогти йому. Якщо батько консервативних поглядів, це буде важко, але це реально, крок за кроком.

Як тільки ти паралельно із самовдосконаленням налагодиш добрі відносини із татом ти побачиш, наскільки важлива йому твоя підтримка, а тобі – його; ти побачиш на скільки у кращу сторону зміниться твоє власне життя. Ми звикли реагувати типово – агресією на агресію, а ти цього разу спробуй атипово – на агресію – спокоєм, але не демонстративно, а з розумінням уникни конфлікту, а потім – поговори. Усі твої негаразди почнуть вирішуватись. Не переживай з приводу того, що ти живеш з батьками у тому віці, коли більшість людей вже живе окремо. У них своє життя, не обов’язково щасливе, доречі, а у тебе – своє. На все свій час. Все у твоїх руках і твоїх силах. Ти став на шлях виправлення своїх недоліків, на шлях самовдосконалення і налагодження відносин із батьком, а це один із елементів твого шляху – те що ти, як син зобов’язаний зробити у житті. Як тільки зміцниться твоя воля, дух і тіло ти будеш готовий до «вільного плавання» та створиш свою гавань, а інакше, як і усі рази до цього ти лише будеш робити невдалі вилазки у суворий зовнішній світ і з потріпаним вщент ураганами кораблем повертатимешся щоразу до тихої домашньої гавані і добре якщо корабель буде потріпаний, але на плаву, а не креном піде на дно.

Читай далі: Перевтома та її вплив на тривожний стан і панічні атаки

Вивільнення власних бажань, робити те, що дійсно хочеш, не боятися

На мою думку це теж є основою щасливого життя без панічних атак. Це працює як мінімум у двох напрямах. Ви робите те, що подобається, вам це приносить задоволення, організм радіє. Це якщо говорити про справу, яка подобається. Якщо ж справа, котра подобається ще й приносить гроші і користь іншим людям, тоді збільшується не тільки рівень задоволення і мотивація разом із самодисципліною, а й зростає самооцінка, відчуття що ви на правильному шляху. Навіть якщо хтось вам щось скаже проти, ви просто не будете звертати на це увагу. Проте потрібно ніколи не звертати увагу на те, що скажуть інші і робити те, що подобається вам, бо це ваше життя і вам його проживати. Мені у моїй боротьбі із ПА дуже допомогло створення цього сайту та написання статтей для нього, я відчув що не просто пишу якийсь текст на замовлення чи по роботі, а тому, що це йде від душі, тому що це може допомогти комусь, як допомогло і мені. Відчуття своєї корисності і потрібності у світі, адже я теж можу допомогти людям вдосконалитися, змінити своє життя на краще. А це і є чимось справді неоціненним, нематеріальним.

Ще я завжди хотів на природу. Але не із шумною компанією, шашликами і алкоголем де все розвивається за стандартним сценарієм, а піти на природу осмислено, спостерігаючи за усім, що я бачу. І ось, усвідомивши проблему ПА, як один із методів фізичної підготовки та тренування організму і також як чудовий засіб, що заспокоює нервову систему та відволікає від думок я обрав велосипед. З велосипедом я зрозумів, що відстані, які раніше здавались далекими насправді дуже близькі. Наприклад, що ліс, про який я часто дивився відео в Інтернеті є всього за 6 км, а це 15 хвилин велосипедом. Я взяв і поїхав туди. У лісі я відчув прекрасний запах свіжого лісового повітря, побачив цікаві дерева, почув звуки природи. Одним словом, я зрозумів, наскільки прогулянка по лісу розслабляє, надихає і наскільки повним сил ти повертаєшся, щоб творити щось нове, або з новими силами починаєш робити те, що вже мав зробити давно. Якось на грунтовій лісовій дорозі, що іде посеред лісу я зліз із велосипеда, роззувся і приблизно кілометр ішов босим – бо так мені захотілося. Також я часто дивився відео, де щось готують на вогнищі у лісі. Це мені дуже подобалося і коли я був у поганому настрої перегляд таких відео мене дуже надихав, ніби переносив у кращий світ, кращий настрій. Наш організм дуже мудрий і він сам знає, що нам потрібно, але він не вміє говорити, тому дає нам підказки, які потрібно зрозуміти і правильно розтлумачити. Я це зрозумів, коли після кількох прогулянок в лісі я наступного разу взяв із собою їжу, розпалив вогонь і приготував її. Не можу передати, скільки це принесло мені задоволення! Тепер стараюсь робити це частіше. Ніяка вечірка із друзями чи вживання сумнівних напоїв не дають такого задоволення. Як колишній курець, скажу ще і так – курці думають, що сигарета розслабляє – насправді вона тільки збільшує нервовість і напруження. Ніщо так не розслабляє як трихвилинна медитація або вправа із осмисленим диханням. Ніякий алкоголь не дасть того, що дасть 15 хвилин їзди велосипедом, пів години прогулянки лісом, 15 хвилин швидкої дороги назад і душ. Спробуйте – це все безкоштовно, натурально, а головне – дієво. Це все допомогло мені позбавитися ПА.

Щоб позбавитися ПА потрібна комплексна робота і мій метод такий – помірні фізичні нагрузки, найкраще – велосипед, плавання, свіже повітря, прогулянки на природі, де ви можете побути наодинці; медитація – навіть якщо ніколи не пробували, не вмієте, медитуєте вперше і здається, що нічого не виходить; ці перші два методи це основа, навіть лише вони суттєво покращили мій стан за 2 тижні, окрім них потрібно: робити ранкову зарядку; зробити режим дня з відпочинком та роботою і у 85 % дотримуватись його; повністю покинути пити алкоголь, хоча б на пів року; бажано покинути курити, якщо ви палите; паралельно із цим почати аналізувати причини зі свого минулого, які могли вплинути на ваше теперішнє і стати глибинними причинами постійного тривожного страху та їх апогею – панічних атак; потрібно розібратись у собі, що вас гнітить, не подобається, усунути ці бар’єри і причини – добре попрацювати із психологом, віднайти свої комплекси, страхи, фобії і зрозуміти, що потрібно їх позбавитись, а єдиний шлях це зробити – щиро визнати їх – перед кимось, перед собою, а краще – і те і інше; почати займатись тим, що подобається. Це може бути хобі, улюблена справа, те, що хотів завжди, але не наважувався зробити. У багатьох випадках це допомогло людям навіть почати заробляти дуже великі кошти, у порівнянні з колишньою роботою, відчути задоволення від життя і справжню гармонію у собі.

Вивільнення власних бажань, робити те, що дійсно хочеш, не боятися

І головне: якщо вам щось не подобається, просто не робіть цього. Якщо не подобається робота, не шукайте підтримки близьких чи друзів – кожен із них порадить щось своє, спираючись на свій власний досвід. Один скаже кидати негайно, інший – будь що залишатись і ви ще більше розгубитесь. Якщо хочете покинути роботу – покидайте. Але зробіть це поступово, скажімо, за місяців три. Підготуйте плацдарм для відходу – капітал на перший час, запасне місце роботи. Можливо у вас є справа, котра вам подобається і приносить кошти, але через роботу, яка вам не подобається ви приділяєте їй мало часу – тоді задумайтесь щоб це стало основною роботою і джерелом доходу. Якщо покинути ненависну роботу – сильне джерело стресу,  та почати дисципліновано робити те що подобається ви себе просто не впізнаєте від щастя вже через рік. Покинувши попередню ненависну роботу не ідіть одразу на іншу, бо треба бігом почати заробляти, а ви і так вже тиждень не працювали, а тільки проїдали – це хибні непотрібні думки. Викиньте їх із голови. Дозвольте собі «перезагрузку» протягом 2-3 тижів, але не засиджуйтесь і не розслабляйтесь занадто довго, щоб не почати деградувати. Відпочили – вперед до нової роботи. Ви самі відчуєте скільки часу вам треба на відпочинок і у кожного це індивідуально. Головне – отримуйте задоволення від нової роботи і від життя, якщо на роботі задоволення мало – отримуйте більше задоволення від життя, від хобі, а в перспективі міняйте роботу на ту, яка подобається – це теж дуже важливо, коли йдеться про ПА та їх глибокі першопричини.

Читай далі: Цінність ПА при виборі друзів, коханої дівчини

Глибокі причини виникнення тривожних станів та панічні атаки як один із їх наслідків

Сьогодні хочу поділитись простим прийомом, який допомагає виявити глобальні причини ПА або простішою мовою – чому ПА взагалі виникають у людей. Однією із причин часто є певне внутрішнє незадоволення собою, яке діє як комплекс, сковує у багатьох життєвих ситуаціях і просто не дає рухатись далі, а заставляє іти чиїмось іншим шляхом, не своїм, який зовсім не подобається. І якщо я почав спонтанно і швидко набирати цей текст, який виник у мене в думках і боюся щось упустити, щоб встигнути написати все, тоді знай, що це щось важливе і корисне для тебе. Іноді ти можеш думати, що тобі для щастя чогось не вистачає. Проаналізуй себе. Проаналізуй свої думки в умі, а краще – запиши на листку чого тобі хочеться найбільше і що тобі заважає жити так як ти хочеш. Усі бар’єри в нас в голові і потрібно їх усунути, щоб отримати те, що ми хочемо. Наш організм підсвідомо знає це і підказує нам, а якщо ми противимось йому і робимо все навпаки – він пригнічений і на цьому фоні часто виникають ПА. Отже, мені не вистачає для щастя отримувати 1000 доларів у місяць. В моїй країні середня зарплата в межах 200-300 доларів, а якби я мав 1000, то зміг би почати відкладати, купив би автомобіль, став би впевненіший у собі, в мене з’явилася б дівчина, я також зміг би наймати власне житло і подорожувати. Приблизно так ми думаємо. Сума у 1000 доларів наведена лише для прикладу, але що буде коли ви отримаєте цю суму? Нічого не зміниться у житті. Ці гроші підуть у нікуди, будуть потрачені на щось пусте, нелогічне, скоріш за все на веселе проведення часу, можливо купите чи зробите щось корисне для батьків або родини, але ваші мрії так і залишаться мріями, тому що ви не змінюєте себе. Чому ви досі не заробляєте ту омріяну 1000 доларів на місяць? Чому, адже у вас стільки талантів і ви хороший фахівець? Тому що у вашому мозку сидять непотрібні і неправильні установки, які блокують усі ваші дії направлені до мети, а від цього організм підсвідомо пригнічується, намагається втекти і як однією із цих причин ми бачимо виникнення ПА. Підкреслю – це лише одна із причин і я навів такий приклад, у вас все може бути подібне або зовсім по другому, але ви зрозуміли сам шлях, де починати шукати.

У моєму випадку, ще із дитинства я затискав, заковував свої бажання і коли мріяв щось робити, то робив це тишком-нишком, щоб ніхто цього не бачив, бо я страшенно соромився. Не знаю стовідсотково, чому виникав цей сором, але думаю через те, що я був невпевнений у собі.

Поскільки це практична частина сайту, тут теж буде приклад із життя. Мені подобалося робити антени із підручного матеріалу і встановлювати їх, а потім підключати до радіоприймача і ловити далекі радіостанції, а якщо я робив телевізійну антену, то намагався щоб добре працювали телеканали, які на звичайній антені показували погано. Нагадаю, що це була середина 90-х, Інтернету в Україні не було, а супутникове телебачення було надто дорогим. Тому я, як хлопчина із провінційного містечка намагався знайти власний вихід. Але скажу, що мені подобався абсолютно увесь процес, особливо створення деталей і майстрування антени. Але ми тут не про це. Я дуже соромився, що хтось побачить, що саме я роблю. Також я соромився ставити антену і підключати її. Я жив у багатоквартирному будинку зі спільним подвір’ям, тому сусідів було вдосталь. Свої антени я ставив на дерев’яній щоглі, котру піднімав на дереві, поруч із будинком, а звідти пускав кабель до квартири. Піднімав дуже важкі вантажі, як для семикласника, але все виходило. Робив я це увечері, коли було темно, або вночі. Кабель підводив тихо, щоб ніхто не бачив, до вікна квартири, а наступного дня коли батьків не було вдома, відкривав вікно і швидко протягував додому. Я дуже соромився, робив все крадькома і дуже боявся що мене побачать або батьки, або сусіди. Також, наприклад, я дуже соромився ходити із плеєром і навушниками у вухах, навіть коли я спаяв малопотужний передавач і створив піратське ФМ радіо, я мав походити по місту і перевірити де ловить сигнал. Це я був у 7 чи то 8 класі. Але мені було дуже соромно, я був страшенно закомплексований і це, безперечно, залишило відбиток на моє студентське життя. Намагаючись не позбутись, а сховати свої комплекси, я несвідомо обирав найпростіший метод – почати дружити із кимось, в кого сильний і вольовий характер. Так я завжди був у тіні когось, сам особисто не розвивався, зате приховував комплекси. Жив чужими ідеями і цілями, сприймаючи їх за свої. Так проходила адаптація студентства. А ще в цей період з’явився алкоголь, який створював ілюзію, що все добре, все чудово і жив я ілюзією, не намагаючись аналізувати життя, бороти комплекси, працювати на собою і своїм саморозвитком. Але будь яка ілюзія швидко завершується і настає реальність, а реальність боляче б’є недосягнутими мріями, статусом, а особливо у порівнянні із іншими і тоді бідний організм щодня, щохвилини підсвідомо і свідомо гнітить себе нав’язливими думками, видумує псевдо виходи із ситуації і працює над ними щосили, заробляючи перевтому, тобто заганяє себе у ще більший і більший нереальний світ і як наслідок – усвідомлення реалій, тривожні стани, нав’язливі думки, депресія, алкоголь. Що ж робити? В першу чергу признатися самому собі, що насправді тривожить, що насправді хотілося, але не вийшло. Можна сісти у зачиненій кімнаті, де тиша і нікого не має, де вас ніхто не потривожить і розказати вголос це все самому собі. Вам дійсно стане легше. Цей клубок потрібно розплутувати, поступово. Звільняючись від цього будуть проходити першопричини пригніченої тривожності і невдоволення. Можна ходити до психолога, можна говорити все самому, але це не всім підходить, можна довіритись близькій розуміючій людині – наприклад, мамі.

Ще один приклад із мого життя це вже не так сором, а скоріше де сором’язливість стала причиною комплексу, який дуже сильно вплинув на подальше доросле життя. У школі вчився дуже добре і був одним із найкращих в класі, а на фізкультурі був трохи вижче середини, був слабший, тому намагався це надолужити, самотужки вдома багато віджимався, качав прес, робив вправи – у третьому класі в віці 8 років я віджимався від підлоги 40 разів щодня, так борючись із комплексом, але одного разу батько сказав мені що так робити не можна, я підірву здоров’я і я перестав робити ті вправи. Я також у той час читав книгу по самообороні, яку подарував мені дядько і відчайдушно намагався навчитися битися. Зрозуміло, що самотужки у віці 8 років дитина цього не осягне. Але комплекс, а навіть більше – клеймо що я слабкий на фізкультурі залишилось, а як відомо, дівчатка люблять не відмінників, а спритних і сильних, і не хороших, а поганих хлопців – так думав я і потім це врешті-решт переросло у те, що я надавав перевагу дружити, разом відпочивати і тусуватись саме із такими «поганими хлопцями», щоб бути одним із них. Але моє життя і світобачення кардинально відрізнялось від їхнього, я впусту проживав дні, тратячи кошти і не рухаючись вперед, але так і не став одним із них, бо по природі своїй був інакший і вихований був інакше. Ні в якому разі не хочу щось погане сказати про хлопців, з якими дружив – усі вони займають своє місце, займаються тим, що їм подобається, а комусь може і не подобається, але думають що немає вибору; я вдячний їм, що багато чого від них навчився, але далі Бог дав мені розуміння іти іншим шляхом. Ось вам і приклад дитячого шкільного комплексу, який переріс у власну занижену самооцінку, нерозуміння свого місця в соціумі, нерозуміння куди йти, яка мета, що потім призвело і до проблем із нервовою системою – тривожні стани, панічні атаки, трати грошей і часу впусту, зловживання алкоголем.

Глибокі причини виникнення тривожних станів та панічні атаки як один із їх наслідків

З поміж своїх комплексів, які реально стримують мене, ніби зв’язують мене мотузками і не дають ні рухатись ні іти вперед є комплекс що про мене подумають інші у моєму невеликому містечку. А вже із цього виникають інші – що треба робити, щоб не подумали погано, що говорити, що придумувати, звідки чекати підвоху та незручних запитань. Не повторюйте моїх помилок, якщо ваша ситуація хоча б трохи схожа на мою. Запам’ятайте: всім насправді не цікаво як ви, їм цікаво як вони. Що робити коли зустріли «небажану людину»? На те що вас питають ви можете не відповідати або говорити короткі загальні фрази, ні в якому разі не сміючись, говорити впевнено, без слабинки, щоб дати відчути небажаному співрозмовнику що з вас інформації не витягнеш і ви нецікавий співрозмовник. Також заваліть співрозмовника його ж питаннями. Спитайте: «А що ти? Як робота? Як на особистому фронті?». Нехай він розказує про себе і тратить сили, а якщо не хоче, то ви це побачите і швидше ввічливо попрощаєтесь і підете по своїх справах. Не бійтеся виходити у реальний соціум тільки через те, що ви про себе складали одну думку, а ваше життя повернулось інакше. Те, що ми думаємо у своїй голові, уявляючи певну ситуацію чи що про нас думають інші найчастіше не має нічого спільного із реальністю. Наведу свій приклад: я працював у банку, добре заробляв, але для хлопців хотів залишатись «пацаном», соромився щоб мене побачили однокласники чи одногрупники бо я працював у відділенні банку у магазині побутової техніки, соромився що я клею оголошення про кредити на стовпах і роздаю на ринку листівки із запрошенням оформити кредит. Я не змирився в душі із собою із такою роботою, тому треба було або не звертати уваги на думку людей і навчитися це робити або покинути її і не гнітити себе. Я все рівно бачив себе заробляючим в Інтернеті, але тоді не вистачило особистого «стержня», сили волі і підтримки близьких.

Те, хто ви зараз є, це те, що ви самі створили і ніхто у цьому не винен. Це результат ваших страхів, невпевненості, комплексів, способу життя та інше. Тому не потрібно нарікати на себе, потрібно аналізувати, виправлятися, відганяти різні негативні думки на зразок “Що про мене подумають інші?” Якщо ж прийшла така думка – відпусти її, не розвивай її далі. Ти на правильному шляху і в тебе все вийде і виходить зараз і ти сам бачиш ці позитивні зміни. Дій за покликом серця і ти не будеш обділений. А твої ПА – це знак, що ти збився із вірного шляху і потрібно перелаштувати свій GPS, щоб почати рухатись в правильному напрямку, незважаючи як далеко в бік ти зайшов.

Ще є така підступна річ коли вже став на шлях виправлення – сумнів у тому що щось вийде бо ти почав усе занадто пізно. Наприклад – мені вже 30, тому все починати занадто пізно, от якби я почав виправлятись коли мені було 25… По-перше запам’ятай – ніколи не пізно! А щоб так не думати задай собі питання – “А що якщо справді уже занадто пізно, що тоді робити? Не вдосконалюватись, скласти руки і сумувати, покинути все як є, деградувати, бухати і загинути чи попасти в лікарню або скалічити своє життя?” Ви ж не хочете цього, тому навіщо задаєте собі такі питання? А це і не ви – це ваша підсвідомість грає гру – прокручує надоїдливі нав’язливі думки у голові, адже нам дуже властиво сумніватись. Хочу порадити одне – сумнівайтесь, але при цьому робіть усе, що задумали для свого видужання та виправлення, робіть так, щоб це увійшло у звичку і тоді ви самі побачите як через місяць ваше життя зміниться на краще, а вже через два зміниться ще більше у кращу сторону. Тоді і відступлять попередні сумніви, а вірніше – більшість із них. А через пів року ви взагалі себе не впізнаєте, побачивши наскільки впевненішими у собі і щасливішими ви стали.

Читай далі: Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Я зрозумів одну зі своїх проблем – я боявся перебувати у соціумі, мені було у ньому дискомфортно. Це не виникло саме по собі, а виникло, як я вважаю, ще із дитинства, із моїх дитячих комплексів. Парадокс у тому, що, власне, перебування у соціумі мене не лякало, а навпаки – я люблю його, я вмію вдало пожартувати, люблю людей, а люди люблять спілкування зі мною, але сам бар’єр, коли я перебуваю вдома довгий час і починаю надумувати різні думки, заважає мені переступити крок назустріч спілкуванню, легкому життю без комплексів та відчуттю радості від кожного прожитого дня. Цей бар’єр формують якраз негативні думки, котрі сформовані довгими роками і вже переросли в певного роду установки. Зараз скажу одну цікаву річ, яка може Вам здатися потиріччям, а саме: самі ці думки не такі страшні, а от важливою є наша реакція на них, тобто, реакція фактично на те, що ми самі собі вигадали. Наприклад, у вас є одяг, який дуже обтягує тіло, а ви повні. Вам цей одяг подобається, але ви боїтеся його одягнути, бо здається, що проходячи головною вулицею містечка ви зустрінете худу і струнку однокласницю, що працює у банку на головній вулиці і вона засоромить вас. Ви починаєте прокручувати цю ідею в голові, думаєте, в який час краще йти щоб не зустріти цю однокласницю, зараз не піду бо буде обідня перерва і вона може вийти на вулицю; думаєте, що краще піти не головною вулицею, а обійти іншими, але якщо зустрінете її там? Або зустрінете когось із сусідів і вони вас побачать… або… і таким чином ця думка починає наростати неначе сніжний ком іншими неприємними думками і в кінці ви не ідете на вулицю або одягаєте інший одяг і залишаєтесь незадоволеною. Чому? Тому що справжня причина у вашому невдоволенні собою – зайва вага. Щоб повернути все на місце є два шляхи і перший – схуднути. Але це може бути нереальним, важким, виснажливим, на схуднення може піти декілька років. І є інший шлях, і саме він є  дієвим. Уявіть, що ви схудли, але у вас з’явилась інша надумана проблема – ви низького зросту і ніколи не виростете. Навіть на підборах ви низька. Що робити? Адже таку ситуацію не змінити. Вихід є: потрібно перестати бути заручником своїх власних думок. Не боротися із думками, не зупиняти їх, бо це – нереально, не приймати і не аналізувати їх, а просто пропускати їх повз. Виникла негативна думка, добре, нехай собі пливе далі. Подумали що ви товста, але одягнули улюблений одяг і йдете по своїх справах, не даючи іншим думкам нахлинути на вас. Ідете і радієте що у вас хороший настрій, у цьому одязі вам так класно, а сьогодні ще й вечером у вас заняття із танців яке ви дуже любите; а ще ви почнете ходити у спортзал і хоча ви і так класна, а через пів року будете ще і стрункою і сильною. Низька зростом? Ну низька, і низька, але я люблю себе такою як я є, і ще я подобаюся чоловікам, бо маю гарні очі. Думки на зразок цих потрібно культивувати частіше, але не потрібно замінювати негативну думку позитивною, просто треба пропускати негативні думки, що приходять в голову, не звертаючи на них уваги і жити у позитивному настрої. Ось чому, наприклад, медитація рекомендується багатьма і мною в тому числі не лише для боротьби із панічними атаками, а і для кращого пізнання себе. Медитація вчить не лише розслаблятися, а й відстежувати наші думки, будь які думки, просто спостерігаючи за ними і відпускаючи їх далі, не задумуючись над ними. Адже насправді більшість ситуацій є нейтральними, а це наші думки роблять їх неприємними, жахливими, надокучливими, тому потрібно вчитися відпускати негативні думки і не звертати на них уваги, щоб вони не мали впливу на наш настрій і стиль поведінки, а в цілому – на наше життя та можливість отримувати задоволення від життя. Вам це здається дивним і незрозумілим? Це нормально. Перш за все скажу, що медитація це не якась окультна наука чи містичний культ і тому подібне. Це певні практики вивчення себе і свого тіла, які базуються на спостереженні за собою у стані розслаблення, у фокусуванні на диханні, наприклад. Медитація це широке поняття і я дав лише коротко таке просте поверхневе пояснення для новачка. На сьогодні в Інтернеті і на телебаченні ця тема оповита містикою, чакрами, мантрами і так далі. Дехто думає що медитацією займаються лише буддисти і цьому потрібно спеціально навчатись. Скажу що все це зовсім не так. Медитацією може займатись кожен, у вільний час, у себе вдома чи фактично будь де. Це один із способів розвантажитись, очистити розум від думок, укріпити нервову систему, покращити здоров’я та загальний стан організму, доступний, простий і чудовий спосіб пізнати себе та зрозуміти свої проблеми. Багатьом медитація допомогла позбавитись від ПА. Звісно, це не панацея типу – ви почали медитації і ПА пройшли. Такого бути не може. Медитація це як один із багатьох інструментів боротьби проти ПА, який допомагає зрозуміти глибинні причини ПА, а також розслаблює та укріпляє нервову систему, але має використовуватись комплексно разом із іншими методами. Швидка медитація здатна за кілька секунд суттєво зменшити силу приступу панічної атаки, а за декілька хвилин повністю забути про нього. Медитація настільки позитивно впливає на нервову систему, що у багатьох місцях де раніше виникали панічні атаки вони просто не виникають, а якщо і виникають то мають значно меншу силу ніж попередньо та не є такими жахливими як раніше здавалось. Як я, автор цього сайту, використовую медитацію ви прочитаєте тут, а як на практиці використовую і медитацію і інші методи ви знайдете на цьому сайті в розділі «Щоденник панічних атак», де я описував що я робив щодня для того щоб побороти ПА. Це фактично, короткий щоденник кожного дня мого життя протягом певного періоду.

Як зробити так, щоб ПА ніколи більше не повертались

Читай далі: Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Знаючи те, що на своєму тривожному стані зациклюватись не можна, я вирішив не спостерігати за собою так детально. Я розумів і знав раніше, що детальний аналіз заважає позбутися тривожного стану, що потім провокує панічні атаки, але я хотів краще пізнати себе, виробити умовні рефлекси, що тривога та панічні атаки не несуть небезпеки, щоб організм перестав себе «ганяти по колу ПА», а також цей «експеримент» із спостереження над собою я робив щоб поділитися із вами  – моїми читачами, людьми яким цей досвід потрібний як підтримка і як засіб побороти свої власні панічні атаки та тривожні стани. Таким чином, я спостерігав за собою майже кожен день липня, але потім я якось полінувався один день, другий і побачив що коли я взагалі не думаю про ПА я став жити попереднім життям, не відчуваючи страхів та тривог, а дивлячись телевізор чи працюючи за комп’ютером я вже теж не відчував ніяких тривожних станів. Я почав більше часу присвячувати своєму хобі, більше робити цікавих та потрібних мені покупок. Досить часто в ці дні я їздив на почту і диво полягало в тому, що я вже не відчував там ніякої тривоги. Причому незалежно від того був я там зранку і стояв в великій черзі чи всередині дня майже без черги. Там де раніше я відчував ПА зараз я був як у спокійному місці – наприклад, як у себе вдома. Організм виробив умовний рефлекс. Отже, почавши діяти від супротивного – я почав бороти попередні страхи. Здається нелогічно, а це допомагає, бо це і є один із методів боротьби із тривожними станами загалом та ПА як їх частиною зокрема.

Розкажу ще про один момент. Десь тиждень я жив як і колись до ПА і тривожних станів і от одного дня у серпні я ліг спати пізно – о 3-й ночі. Прокинувся наступного дня десь близько 11-ї. Відчував я себе так жахливо, як ніби раніше я відчував себе із похмілля. Я зрозумів ще раз, що насправді проблема із нервовою системою, а не із алкоголем, як я думав раніше. Алкоголь може просто прискорити настання ПА у фазі декомпенсації, здатен посилити тривожний стан, але він не є причиною мого тривожного стану, як я думав раніше. Це сильне відчуття тривало десь перші 5 хвилин, а потім стало дещо слабшим. Я помолився – це переключило мою увагу. Потім я поїв, випив чаю та наперекір всьому почав працювати за комп’ютером і все знову «стало на свої місця». Я проаналізував чому так сталося. Справа в тому, що надворі всі ці дні страшенна спека + 36 С. Це фактор стресу для організму. Тим більше, що раніше зі мною на морі траплялись жахливі ПА і страхітливі стани після такої спеки + алкоголю. Також попереднього дня я дав посилену фізичну нагрузку – плюс нормальний кілометраж на велосипеді велику частину дороги під палючим сонцем. Для нервової системи це теж великий стрес. Також попереднього дня я двічі приймав холодний душ – типу загартовування – це теж великий стрес для нервової системи. Отже, забагато стресів за один день і от вам результат. Ось я тепер бачу, що саме помірними навантаженнями у моєму випадку загартовується нервова система. Є ще багато проблем, але є і очевидний прогрес, тому я вважаю, що на правильному шляху і принаймні я знаю як діяти в такій ситуації. Кожну перешкоду та місця, де раніше виникали ПА, яких я старався уникнути, я тепер навпаки чекаю з нетерпінням, це ніби можливість поборотися із своїм внутрішнім монстром. Кожен раз перемагаючи його я стаю впевненішим, а головне – щасливішим, бо кожного разу виникає велика радість. Це і є робота над собою. Але, ні в якому разі не подумайте, що якщо у вас виникали сильні ПА та тривога з похмілля, то потрібно частіше пити і наступного дня боротися із тривожним станом. ЗАБОРОНЕНО! Категорично не можна вживати алкоголь, взагалі, принаймні перші пів року, тому що алкоголь – це сильна отрута, психостимулятор, який дуже негативно впливає на діяльність нервової системи, а вона і так на даний момент хвора. Тому поки вона не укріпилася достатньо сильно – ніякого алкоголю, якщо хочете виздоровіти. Навіть пива. Ніякого взагалі. Без виключень. Ні на дні народження, ні на новий рік. Просто пограйте із собою гру «Чи зможу я» і розвивайте силу волі. Розвинута сила волі це додатковий плюс до зміцнення нервової системи, впевненості в собі, боротьби із комплексами і страхами і тим, що подумають про вас інші, тому це теж важливий крок у боротьбі із тривожними станами на панічними атаками. Тут ніхто нікого не змушує – хочете виздоровіти, маєте не вживати алкоголь, бо кожен випитий ковток знову повертає вас на крок назад.

Раптові тривожні стани при ПА, навіть коли ви довгий час ніби були здорові

Отже, я радий цим поділитися із вами – тим, кому це знайомо, і можливо зараз дуже потрібно. Що я буду зараз робити? Майже третя дня, і додрукувавши цю статтю я відчуваю себе досить класно, хоча сідав друкувати з певним дискомфортом. Робота концентрує нас на завданні і не дає поганим думкам лізти у голову, надто якщо робота подобається. Зараз неймовірно спекотно, я випив нещодавно велику чашку чорного теплого чаю, тому кофеїн має мене «неприємно будоражити», бо цього я раніше страшенно боявся, а теплий чай це теж певний стрес в таку спеку. Піду зараз зроблю легкі вправи з гантелями, трохи відпочину і в теплий душ, який закінчу холодним. Потім іду в прохолодний затемнений гараж на медитацію. Ось така у мене сьогодні боротьба. Вище носа – в тебе теж все вийде! Спробуй як я, принаймні спробувати тобі ніщо не заважає.

Читай далі: Як зменшити кількість панічних атак до 2-3 лише за один місяць, а їх силу на 90%

Як зменшити кількість панічних атак до 2-3 лише за один місяць, а їх силу на 90%

Це я пишу так впевнено, тому що у мене вдалося зробити все саме так. Від постійних та щоденних ПА у травні, спонтанних ПА у червні, сильних нервових потрясінь у червні – розрив з дівчиною, невпевненість в майбутньому, вживання алкоголю, який так сильно гнітив мене наступного дня, що я просто панічно боявся що буде далі, нав’язливих думок та постійної тривоги – до життя майже без ПА вкінці липня, майже повної відсутності нав’язливих тривожних думок. Ви можете подумати, що я дуже вольова людина, чи дію по інструкції якось лікаря і веду режим дня – зовсім ні. Я сам вважаю, що зробив лише 20% того, що мав би зробити на шляху свого прогресу звільнення від ПА та життя у тривозі, невпевненості та постійному очікуванні нових ПА. Потрібно зрозуміти, що раптово позбавитись панічних атак неможливо, весь процес може зайняти пів року або більше, але суттєво зменшити їх кількість та інтенсивність можна вже за місяць, а першу ефективність відчути за тиждень.

Що потрібно робити, щоб позбавитись ПА за місяць? Або 10 конкретних кроків

  1. Настроїтись на позитивне мислення – ПА заважають, але дані нам, щоб зробити виправлення над помилками та не мучити себе і свій організм надалі. Пам’ятати, що хоча ПА дуже дискомфортні, але від них не помирають. Більшість людей, котрі правильно працюють над собою – позбулися ПА, зможете і ви.
  2. Бути готовим до змін, знати що мотивації може не бути і потрібно буде себе заставляти робити усе, що сказано.
  3. Перестати повністю вживати будь-який алкоголь, навіть пиво чи коктейлі на пів року.
  4. Якщо курите – покинути палити. Бажано назавжди, але для початку хоча б на три місяці, кидати можна не зразу – просто зменшіть кількість цигарок, а якщо дуже хочете курити – робіть це увечері після роботи, але не пару цигарок підряд. Кидання куріння має бути осмислене, а не мукою, де ви чекатимете коли завершаться ті три місяці і ви знову закурите. Через місяць після того як покинете – побачите наскільки куріння насправді підвищує тривожність, що потім провокує ПА.
  5. Написати на листку режим дня на кожен день. Наприклад – підйом о 6:30, ранкова розминка 06:40, ранкова зарядка – 06:50, ранковий душ – 07:05, ранкова медитація – 07:30, сніданок – 07:50 Усе це потрібно робити, навіть якщо вам погано, лячно, дискомфортно. Просто робити і все. Уже за три дні стане набагато легше це все виконувати. Особливо важливо усе виконувати за режимом, якщо ви працюєте на дому за комп’ютером.
  6. Медитація. Як? Що це? Як її виконую я. Читай тут
  7. Помірні фізичні навантаження. Я рекомендую велосипед. Якщо літо і є водойма або живете у місті з басейном – купання.
  8. Виходи у соціум. Якщо ви працюєте вдома або боїтеся соціуму через ПА – потрібно робити все навпаки. Спочатку нечасто виходити в соціум, потім частіше. Інакше організм сприйме соціум та скупчення як людей за загрозу і почне вмикати режим ПА. Іноді достатньо буде прогулятись у парку чи по вулиці. Часом піти у кафе, вистояти у черзі, замовити чашку трав’яного чаю, сісти і випити її.
  9. Почати займатися тим, що завжди хотіли, можна поступово. Хочете малювати картини? Купіть пензлі, фарби, візьміть листки А4, підіть у гараж чи підвал, де вам ніхто не заважатиме і малюйте, так як хочеться. Можете дивитись ролики на ютуб, де вчать цього робити. Ви відчуєте реальне задоволення. Вам подобалась риболовля, але ви ніколи цим не займались – купіть вудку, вчіться самі рибалити, ідіть на річку і отримуйте задоволення. Головне – робити те, що вам подобається. Це може бути не одна річ, а декілька. Від цього дуже сильно залежить ваше зцілення від ПА, вірніше – його швидкість.
  10. Чергуйте активний та пасивний відпочинок – наприклад – прогулянка на човні річкою, а увечері – читання книги.
  11. По можливості – менше дивіться телевізор, старайтесь не проводити впусту час за монітором.
  12. Не ведіть нічний спосіб життя. Лягайте спати максимум в 11 вечора, а вставайте зранку, в 7 або раніше. Від цього залежать правильні біоритми організму та висипання, що напряму впливає на стан нервової системи, а відповідно – тривожність і ПА. Ефект цього відчуєте за тиждень – два, гарантовано.

Чи слідуватиме ви цим правилам, чи ні залежить тільки від вас. Ви ж хочете виздоровіти і все в ваших руках. Вашими ворогами будуть ваша власна лінь, низька сила волі та неправильні думки, що постійно в голові ставитимуть все під сумнів, лякатимуть вас та збиватимуть із шляху. Це по суті боротьба із своїм тілом та духом. Дух хоче жити правильно, легко, цікаво, але для цього потрібна робота над собою, а тіло буде казати – ляж поспи, не вставай рано, нащо воно тобі, тобі вже легше – можна далі не робити цього всього. Спочатку буде важко, навіть дуже важко, але ви маєте боротись. Іноді не буде мотивації зовсім і потрібно просто заставляти себе. Дуже важко одразу зробити все із цього списку вище, але поступово можна і треба це все зробити. Обов’язковими для старту є відмова від алкоголю, щоденні фізичні вправи – зарядка, прогулянки на свіжому повітрі, лягати спати до 11 вечора, вставати зранку, навіть якщо не хочеться. Далі я опишу свій досвід за місяць і ви побачите, що робив і не робив я. Це все допомогло мені майже не відчувати ПА, а коли вони буди – то з набагато меншою силою як колись.

Почав свою боротьбу із ПА я в кінці червня. Після сильного нервового потрясіння, коли у мене в голові постійно крутились думки, що я в тій ситуації зробив щось не так. У мене навіть подьоргувались м’язи на руках, особливо часто – на ногах, іноді на обличчі. Я пив заспокійливі таблетки рослинного походження – пустирник+валеріана, допомагали вони що там і говорити, на короткий проміжок часу. Спав я жахливо – довго не міг заснути, часто прокидався без причини о 3-й чи 4-й годині ночі. Потім ще «добили» мою нервову систему два вечори з вживанням алкоголю. Так жахливо мені не було ніколи в житті, я і справді думав, що кінець вже близько.

Зміни я розпочав з відвідин лікаря. Це спеціаліст був високого класу, хоча і в звичайній районній лікарні. Він розпитав про мій спосіб життя, що я роблю, коли лягаю і встаю, помислив і сказав, що потрібно міняти спосіб життя – багаторічний, створений мною самим роками. Швидко не буде, але головне бажання. Все не так жахливо, але ігнорувати проблему не можна, бо можуть бути погані наслідки. Має бути баланс фізичних і розумових нагрузок, баланс праці і відпочинку – активного і пасивного, звичайно, все це без алкоголю. Трохи пізніше іде виявлення справжніх причин ПА – внутрішнього дискомфорту, від чого він виникає, внутрішніх страхів, тривог, комплексів, котрі не дають жити спокійно та як наслідок викликають постійні нав’язливі думки, які крутяться в голові свідомо і підсвідомо. Свій шлях до видужання я розпочав з прогулянок і велосипеда. Прокидався я о 5-6 ранку, іноді о 7-й – через підвищене нервове збудження спати довше я не міг. Щоб встати зранку я мусив раніше заснути, а для цього перші 4 дні пив заспокійливі таблетки, які мені приписав лікар. Іноді пив їх зранку, перед прогулянкою, але лише перші 4 дні. Організм має боротись сам, а таблетки – тільки на початку, якщо форма «не запущена», як була в мене, то можна і без них обійтись.

Отже, мій перший ранок. Велосипеда в мене не було. Я вийшов і пішов 2 кілометри пішки до бабусі, взяти велосипед свого діда. Велосипед був «Аїст», типу всім відомого «Україна». В цей ранок я випив таблетки перед виходом. Виїхав на велосипеді, проїхався у сторону поля. Я побачив як відходять тривожні думки під час поїздки – ти просто ні про що не думаєш. З’явилась радість і бажання поїхати аж до лісу – за 6 км. Спочатку я вирішив заїхати в магазин і купити тушонку, ковбаски для гриля, хліб, щоб по можливості розвести у лісі вогонь і зготувати все на вогні, як я часто любив дивився на відео в ютубі. Все це я купив, але зайшов ще купити цигарок і взяв їх  та… пиво… Так, саме після того, як я вирішив повністю змінити життя я знову взяв пиво. Справа в тому, що за останній місяць я звик під час приступу ПА іти по пиво, після якого тривога проходила. Я розумів, що це неправильно, але купував його. І ось знову. Я поїхав в ліс, фізична втома від велосипеда була надзвичайно приємною. Лісове повітря – це просто казка. Як добре і чисто мені там дихалось – і не передати. Я гуляв з велосипедом по лісу, їздив по просіках. Ось я вирішив, що галявина підходить для розведення вогню. Я підшукав дрова і хоча вогонь я розводив довго – було мокро, але все таки розвів його. Пішов дощ – він добре мене намочив, але я відчував себе якимось дико щасливим. Підігрів тушковану свинину. Виклав її на хліб і їв. Потім відкрив і пиво. Випив небагато – підсмажив ковбаски на вогні – куштував все повільно, без спішки. Пиво теж пив повільно. Скурив декілька цигарок. Десь за дві години я зібрався, затушив вогонь. Скажу ще – пиво мені вкінці вже якось і не лізло, але я його допив. Приїхавши з лісу десь за годину я відчув певний дискомфорт від пива, скоріше за все. Якась тривога, не міг знайти собі місця. Алкоголь як психотроп «дав» по нервовій системі. Заснув я, щоправда, без таблетки – далася взнаки втома. Сьогодні я вирішив – тепер точно без пива, чи будь якого алкоголю – бо він просто нідочого. Це було 24 червня. Надалі так і було. Протягом ще 4 днів я вставав зранку, йшов пішки до діда, брав велосипед, їхав через поля, потім у ліс, їздив по лісу, повертався назад, вмивався, мив велосипед і йшов пішки додому. Тут я поєднував різні речі – фізичні нагрузки, свіже повітря, перебування в соціумі – займався тим, що мені подобається – прогулянка в лісі, вогонь в лісі, готування їжі в лісі. За 4 дні я побачив, що легко засинаю сам, вже не прокидаюсь посеред ночі, встаю зранку. Щоправда, іноді зранку був сильний дискомфорт і певна тривога, яку важко описати чи пояснити. Я уже не вживав таблеток – моїми таблетками стали велосипед і прогулянки. Я повністю виключив алкоголь, проте по вечорах я курив. ПА я не відчував, але часто була постійна внутрішня тривога та дискомфорт. На початку липня я купив гірський велосипед. На початку ж липня ми розпочали вдома у квартирі невеликий ремонт, який затягнувся до кінця місяця. Їздити на гірському мені було спочатку дуже важко, я перші два рази так захекався, що прийшовши додому думав мені прийде кінець в той момент. Але поступово я обрав підходящий для себе темп поїздок і знову спокійно їздив у ліс, але вже не так часто – раз у 3 або раз у 4 дні – ремонт вимагав не лише запасу фізичної сили, але й часу. На початку липня я почав робити ранкову зарядку – легка розминка + трохи важчі фізичні вправи. Після зарядки – короткий перепочинок, душ. Потім – медитація і сніданок. Хочу сказати, що хоча я і не лягав спати в один і той же час – іноді в 11, іноді – в 12 або о першій ночі, і прокидався в різний час – іноді о 8, іноді о 10, а іноді навіть о 11 ранку, але одразу після сну режим був такий – ранкова молитва (я православний християнин, хоча не дуже практикуючий, але вирішив молитися зранку та вечером перед сном), зарядка, медитація, сніданок – і мій загальний стан набагато покращився. Іноді я прокидався із тривогою і дискомфортом, іноді щось випускав із ранкових обов’язків – то зарядку не зроблю, то молитви не прочитаю, то медитацію проведу посеред дня або ввечері чи перед сном, але скажу що почав себе почувати я незрівнянно краще. Раджу всім все ж дотримуватись режиму, тоді ефект буде набагато кращий. Протягом липня я вів щоденник ПА, як я його називаю, хоча це просто щоденник, де записував більшість днів місяця, аналізував що я робив і не робив та що відчував – це можна почитати тут, одразу порівняєте свої власні відчуття.

Майже місяць відсутності алкоголю (чому майже – розкажу пізніше в цьому пості), медитація, фізичні вправи, велосипед, позитивний настрій – це місяць майже без ПА – далі в цьому ж пості розкажу чому «майже», де були в мене ПА і чому трапились. Доречі, про алкоголь. У мене є попередній досвід – 3 місяці без алкоголю, тоді ПА в мене все рівно відбувались майже щодня, тому це не причина, якщо хтось із вас подумав про це.

Я сказав «майже» без алкоголю, бо на початку липня вирішив перевірити себе у дорозі. До цього ПА у мене траплялись в громадському транспорті, переважно літом – коли душно, а якщо з похмілля і в громадському транспорті – то завжди майже напевно. У автомобілі ПА в мене не було і я з другом поїхав на його машині у велике місто. Мені було дуже дискомфортно другу половину дороги і вже у місті я купив слабоалкогольний напій. Забіжу наперед – випив я його десь половину. Він зняв тривожність, стало навіть весело на короткий проміжок часу, але потім я зрозумів, що міг обійтися і без нього. У мене не було ПА, просто певна тривожність, хоча і сильніша як звичайно, але не така як тривога у черзі – ось і все. Для чого було пити алкоголь? Мабуть якась звичка, а скоріше за все – вироблений рефлекс, але я про цей момент жалкую. Друг теж мені дорікнув, що я не дотримуюсь своїх принципів і мабуть нічого не хочу насправді змінити. Мені, якщо чесно, стало дуже соромно і перед собою і перед ним. Обіцянки потрібно виконувати, особливо дані самому собі – тільки так укріплюється воля, а міцна сила волі – це величезний скарб у нашому житті, це чарівна паличка на шляху до нових досягнень.

Тепер про ПА в липні. Їх і ПА назвати не можу, скоріш за все такий собі внутрішній мандраж чи дискомфорт, а точніше – підвищена збудливість нервової системи на короткий проміжок часу, (раніше це був як старт, після якого я починав боятись цього страху ще більше і так по колу, в результаті виникала ПА). Цього разу ця збудливість тривала близько хвилини-максимум двох і потім проходила, а виникала у тих місцях, де раніше траплялись ПА. Це черга у банку в жаркий літній період, черга на пошті – тобто черга, де треба чекати серед людей і де ти не можеш покинути приміщення із власної волі через обов’язок перед собою – мушу достояти, інакше прийдеться іти ще раз і т.п. Скажу, що раніше такі ПА я переживав теж, але «накручував себе» і ледве вистоював в черзі, а руки ніби дерев’яні робились, цього разу все було не так. Дуже допомогла медитація – вона вчить як відпускати думки, не задумуючись над ними і не борючись з ними, просто відпускати, не прокручуючи в голові і не придумуючи що буде далі, і разом із тим вона вчить не опиратись виникненню цих думок. Дуже корисна практика, яка дуже допомагає в ПА. Такий же дискомфорт я відчував на СТО, коли чекав друга, який мав мені допомогти. Це звичайна підвищена нервова збудливість. Її я за місяць не поборов, але в майбутньому маю це зробити. Часто таке трапляється після сильних фізичних навантажень – виникає ця тривожність, але вона проходить сама по собі. Головне не звертати на неї увагу, як на ПА, тоді все припиниться і ви навпаки відчуєте невимовну радість і прилив сил після тривоги. Принаймні, так відбувається у мене. Це ніби задоволення від того, що ти переміг у цій битві із собою – не піддався, не побіг за таблеткою, не випив пива, не втік додому у комфорт, а зустрів «ворога» лицем до лиця, і хоча ворог був страшнуватий, цього разу його ти переміг. В подальшому чим більше таких «битв» буде, тим більш підготовленим станеш ти сам і тим легше і швидше вони проходитимуть, а ворог побачить врешті, що на тебе не цікаво нападати, бо одразу можна отримати віддачу і відступить шукати нових суперників.

Також додам, що перші два тижні липня я майже не підходив до комп’ютера. Декілька разів вмикав перевірити пошту, та разів 5 грав Контр Страйк по 20 хвилин – до цього ніколи його не грав – було цікаво щось нове спробувати в плані розслаблення і відпочинку, але все ж мене це більше загружало, якщо проаналізувати, тому «не прижилося».

Ще одразу на початку липня була неприємна життєва ситуація, де перенервувала моя мама, а я переживав за неї і теж перенервував. Якраз трапилось це тоді, коли я налагодив режим молитва-зарядка-медитація. Взагалі, скажу, що коли починаєш рухатись у правильному напрямку, одразу з’являться перешкоди, які покажуть, що ти на правильному шляху. Це ніби випробування, які треба подолати, такий собі тест на перевірку серйозності твоїх намірів. Скажу чесно, «тест» мене трохи вибив із колії, був якийсь неприємний, коли тобі ні за що гадять у душу, але хоча ПА я не відчував, хотілось як колись – взяти пива і сигарет та посидіти десь, але замість цього я медитував та продовжував займатись фізичною роботою по дому. Уже вечером я почував себе добре, а зранку взагалі як ні в чому не бувало. А якби випив алкоголь, то без тривожності і ПА на наступний день навряд чи обійшовся б.

Недарма кажуть, що через певний час медитації людина добровільно і без туги полишає шкідливі звички. На початку липня я покинув палити. Але без зобов’язань, просто сказав собі – почну знову коли захочу, а поки прошу Богородицю допомогти не палити так довго, як зможу. І не хотілося. Курив 2 рази вкінці липня. Один раз невелику сигару з другом, захотів перевірити свій стан. Скажу, що після неї у мене різко зросла тривожність на певний час. Через 2 дні після цього переставляли меблі у спальні і я знайшов одну свою сигарету і запальничку. Вирішив її викурити, щоб не мучила. Зробив це по обіді наступного дня. Не скажу що не сподобалось – так ніби не кидав до цього, але і не скажу що сподобалось, щоправда в цей день я не робив зарядку і не катався на велосипеді. Після фізичних навантажень палити не хочеться. Після куріння ніби щось щемило з боку серця.

На кінець липня можу сказати, що живу звичайним життям – тривожні стани приходять рідше і рідше, ПА не має взагалі. Працюю – роблю те що подобається. Ремонт завершився, тому з серпня беруся більш серйозно і відповідально за режим дня, щоб виконувати все те що і зараз, але не хаотично, а в один і той же період. За липень я дуже змінився в позитивну сторону і багато переосмислив в житті. Фактично за місяць із слабовольної людини, яка втратила надію на позбавлення від тривожного стану і ПА, невпевнений в собі і змучений непевністю в майбутньому я став людиною, котра радіє життю, майже не відчуваю ПА і тривоги, працюю над собою і отримую задоволення від життя. Незважаючи на дискомфорт, спричинений ремонтом, я знаходив час працювати за монітором у другій половині липня. Я не відмовляв собі у тому, що я хочу. Я придбав котелок, щоб готувати їжу у лісі на вогні. Я збираюся також це знімати на відео, тому вже замовив камеру, яка мені прийшла. Тепер велосипед і прогулянки лісом поєднаються із готуванням їжі на кострі і зніманням та створенням відео – новий розвиток і хобі. До камери я замовив також штатив, який маю отримати, а зі штативом в подарунок ішов спіннер – пишуть що це іграшка анти стрес №1 у США і її навіть рекомендують офісним працівникам як маст хев – що ж, перевірю, може і мені буде корисно, все таки – над нервовою системою працюю 🙂 . Також свій старий телефон, де не працює камера і ще багато функцій я вирішив «відправити на пенсію», а замовив собі новий – не дуже дорогий, але з хорошими характеристиками. Замовив я навіть тримач до нього – в разі чого піде на штатив. Усе це я забирав на почті, де мав вистояти в черзі де раніше страшенно нервував та переживав ПА. Скажу що ці рази я відчував дискомфорт, приблизно такий як у банку, але то не було так критично і я думаю справлюсь і з цим. На додачу до всього, я замовив на е-бей квадрокоптер – хочу погратись цією цікавою «іграшкою», а також познімати з неї відео краєвидів, де я буваю. Скажу, що на це все у мене не пішло багато коштів, адже можна знайти гарний товар за помірною ціною. Зробив приємне коту – замовив цілу коробку корму 🙂

Зробив приємне коту – замовив цілу коробку корму

У «пориві душі» замінив дома абсолютно всі лампочки на «економки» – це те що збирався зробити давно. Тільки я почав діяти – з’явились можливості, в тому числі фінансові. Я досить легко заробив необхідну суму грошей, коли вони мені стали потрібними. Я радію від того, що я це придбав і що я буду робити із цим усим. У мене є плани, є натхнення жити і творити. Чесно, я навіть в шоці, що стільки встиг і стільки накупляв. Я не маю на меті похизуватись чи щось у цьому дусі. Я хочу показати, скільки всього можна зробити, якщо почати працювати над собою і не розпорошуватись на те, що ви насправді не любите або не хочете робити. Скільки можна зробити навіть за місяць, навіть при невеликому зусиллі, яке я оцінюю на 20% від того, що мав зробити в цьому місяці. Ваші думки матеріальні. Завдяки роботі над собою і роботі взагалі – фізичній, розумовій – відпочинку який я дійсно люблю, а не тупим посиденькам за пивом чи пляшкою в кафе – я відчуваю себе щасливим і потрібним, а часу на тривожні думки майже не залишається, тривога проходить, нервова система заспокоюється, панічні атаки не виникають. Це під силу і тобі.

Дякую, що прочитали цей довгий пост. Я писав його майже нон-стоп три години, намагаючись нічого не забути. Я хочу, щоб мій досвід допоміг тобі побороти ПА та тривогу, яка постійно їм передує. Я хочу показати, що боротьба із ПА – це реально і під силу усім. На цьому сайті я навіть показую, в чому плюси панічних атак. Я сподіваюсь що надихнув вас цією статтею та вселив надію, що все можна пережити і виправити, головне – бажання діяти і послідовність дій 🙂

Читай далі: Чому я проти таблеток при панічних атаках?